Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 14
  • Переглядів: 15

Чому росіяни ототожнюють себе з орками і Мордором – «Svenska Dagbladet» (Швеція)

Категорія:

У Росії виходить безліч романів про орків. Вони називаються, наприклад, “Танкіст Мордора” або “Орки і росіяни – брати навіки”. Їх нескінченна кількість, всі вони російською мовою.

У тій країні, що колись була Радянським Союзом, є традиція тлумачити книги Толкіна так, наче Мордор символізує СРСР, а орки – це насправді росіяни, тоді як ельфи – західні країни або нацистська Німеччина.

Не всі погодяться з таким прочитанням. Сам Толкін йому заперечив би. Проте виник цілий жанр, присвячений тлумаченню його книг – пише Ларс Ловен (Lars Lovén) у своїй статті в «Svenska Dagbladet» (Швеція).

В одних роботах різкий дуалізм (між добром і злом) розбирають докладніше, в інших нібито зневажливе ставлення Толкіна до росіян перетворюють на політику. І майже завжди орки займають у цих роботах центральне місце.

Одна з найпопулярніших книг, де по-новому трактується Толкін, – це «Останній кільценосець» (рос. «Последний кольценосец») Кирила Єськова. Якщо в двох словах, то книга заснована на ідеї, що «Володар перстенів» – це ельфійська пропаганда, написана, щоб приховати справжні цілі війни й виправдати геноцид орків. В «Останньому кільценосці» Мордор – відносно толерантна держава з просунутою наукою, яка змушена захищатися від агресивних і варварських сусідів на заході.

Кирило Єськов розповідає, що твори Толкіна настільки популярні в Росії, що йому не довелося нічого пояснювати читачам, щоб вони зрозуміли цю його гру. Він спробував зберегти основні факти з оригіналу (якщо можна назвати це фактами), але тлумачити їх по-іншому. Наприклад, чи не дивно, що всі, хто змагається з Арагорном за трон, дуже «своєчасно» вмирають? І його власне право на цей трон притягнуте за вуха і важко доказове?

Але найскладніше Єськову довелося з ельфами. «Якщо придивитися до ельфів Толкіна краще, виявляється, що це досить неприємні істоти, що відчувають презирство до нас, людей, і вважають нас нижчою расою».

Особливе ставлення росіян до Толкіна сформувалося ще в радянські часи. Трилогію про володаря перстенів вважали політично делікатними книгами, і читати їх можна було тільки у вигляді самвидаву, тобто домашніх перекладів, копії яких поширювалися таємно. Звичайно, «Більбо» видали російською ще в 1976 році, але лише в адаптованій версії: наприклад, там уже не говорилося відкритим текстом, що йдеться про подорож із заходу на схід.

«Ця книга могла видаватися тільки з застереженням, що в ній показана небезпека, яку являє собою капіталістичне суспільство, і що вона розповідає про те, як золото псує хороших людей, – каже Нік Перумов, російський письменник-фантаст. – Я прочитав її і був абсолютно зачарований. Ви повинні зрозуміти, що в Радянському Союзі фентезі взагалі не було. Були тільки наукова фантастика і комуністична література для дітей. Дещо з цього було вартісним і розповідало про основоположні цінності. Але ідея уявних світів з іншими расами була нам абсолютно чужою».

Після розпаду СРСР зацікавленість Толкіним була більшою, ніж будь-коли, і уже можна було дістати всі книги. Але варто було російським читачам накинутися на його твори, як виявилося, що щось не сходиться. Кирило Єськов пояснює: «У книгах нелюдські косоокі орди марширують зі Сходу під червоними прапорами, щоб вторгнутися на землі вільних народів Заходу. По-моєму, це лукавство стверджувати, що тут нема натяку на сучасну політику. І багато радянських і пострадянських читачів також стали ототожнювати себе з орками».

«Ми на власному досвіді знаємо, як працює пропаганда, і тому для нас велика спокуса розглядати «Володаря перстенів» як пропаганду переможців і намагатися з’ясувати, що ж там було насправді», – говорить Кирило Єськов.

Еліот Боренштейн (Eliot Borenstein) – професор русистики і славістики з Нью-Йоркського університету. Він написав книгу і створив блог під назвою «Змови проти Росії», і розповідає про так звані параноїдальні трактування. «В даному випадку йдеться про те, що люди завжди в усьому бачать політичний порядок денний, причому завжди спрямований проти нас, росіян», – говорить Еліот Боренштейн. Такий спосіб мислення часто властивий різним меншинам, які по-своєму трактують твори, написані в інших контекстах і, можливо, для інших читачів. «Росія – велика і могутня країна, але коли доходить до глобальних ЗМІ, то росіяни відчувають себе меншиною. І ось вони бачать якісь твори, які їм подобаються, але в яких вони представлені ворогами. Що ж їм робити? Їм потрібно знайти спосіб любити і їх, і самих себе. Так що вони говорять: Гаразд, ви вважаєте, що ми – орки? Тоді пішли ви під три чорти, ми дійсно орки».

Ця ідея також стала популярною в російських патріотичних колах. Наприклад, публіцисти і громадські діячі Максим Калашников і Юрій Крупко видали книгу «Гнів орка», в якій стверджують, що росіяни повинні визнати себе орками. Те ж саме говорять на російських патріотичних сайтах в інтернеті. Там мова вже не йде про те, щоб виправдати орків або зруйнувати неправдоподібний дуалізм робіт Толкіна – там у звичному дусі вихваляють войовничих і сильних орків, які разюче виділяються на тлі занепадаючого навколишнього світу.

Та ж тема виникає в пісні письменника, співака і композитора Михайла Єлізарова під назвою «Оркська». У ній сплітаються ідеї про росіян у ролі орків, картини Другої світової війни, часи розвалу Радянського Союзу і уявлення про «Володаря перстенів» як пропаганду. Для Єлізарова, який читав ці книги ще дитиною і не міг від них відірватися, очевидно, що Толкін мав на увазі СРСР.

«Аналогія очевидна. Мордор – хаотична сила, яка повстає проти готової впасти британської імперії або, скоріше, її середнього класу. Пісня – іронічний памфлет, протест і заперечення, – каже Михайло Єлізаров. – Але я думаю, що існує багато тлумачень. Більшість пострадянських читачів наївно зараховують себе до жителів Середзем'я, не помічаючи, що насправді вони – Мордор».

Еліот Боренштейн розповідає про те, як література про орків розвивається останнім часом. «Виходить безліч романів про орків. Вони називаються, наприклад, “Танкіст Мордора” або “Орки і росіяни – брати навіки”. Їх нескінченна кількість, всі вони російською мовою і цілком бездарні», – говорить Еліот Боренштейн, який збирається в майбутньому написати про цей феномен. 

Орки і росіяни – брати навіки

Орки та росіяни – брати навіки


Додатково: 

Наші інтереси: 

Розуміти світогляд ворога. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Вони справді вважають себе орками:

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Вони справді вважають себе орками:

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

Блискучо, Ігоре!

Талант Толкіна такий, що москалі - безсилі протистояти ототожненню їх з орками.

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це важливий штрих для розуміння "загадкової російської душі". Ототожнюючи себе з орками, росіяни признаються самі собі в тому, що роль агресивних дикунів їм навіть подобається.

"Орки" і "кацапи" - це слова близькі за значенням, але не синоніми.

"Кацап" означає "вбивця-садист", "зарізяка", "потрошитель". Це нижчий рівень, ніж "орк". Тому, визнаючи себе орками, кацапи піднімаються у власних очах.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Визнаючи себе орками, кацапи просто стають самими собою - і це звільняє їх від тягаря нав’язаних іззовні кайданів шляхетної поведінки.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це нагадує гопника, який звик ходити у спортивному одязі. Але одного разу вирішив, що вигідніше називатися "бізнесменом", поводитися чемно і ходити в діловому костюмі з краваткою.
Він довго страждав, аж нарешті йому сказали, що бути гопником - це круто. Гопник радісно скидає з себе ненависну личину і повертається до звичного способу життя.

Чому росіяни так зраділи, коли їх назвали орками? Тому що тепер вони повертаються до своєї істинної суті і відчувають полегшу від скинутого тягаря цивілізації.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Володимир Світлий.
0
Ще не підтримано

Самоідентифікація.

Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Очевидно, що російська гоп-культура – це культура психопатів. Орки – це психопати, тобто злобні інтелектуальні тварини (Homo intelis). Вважаючи себе орками, москалі визнають, що є психопатами.

Звідси згаданий у статті спосіб мислення росіян, властивий меншинам. Психопати завжди гостро відчувають себе меншиною.

Вони і є меншиною, їх не більше 10% населення, хоча можуть бути території з вищою концентрацією. Це, мабуть, ті райони Росії, що їх античні автори називали країною андрофагів (людожерів). 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

І їм потрібен суворий зовнішній наглядач, в їхньому випадку це цар, імператор, вождь.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Росіяни люблять називати Мордором свою Москву – це їм подобається. Ось цитата з однієї статті

"Слово "Мордор" используется в нашей речи слишком часто для названия вымышленной страны из пусть и очень популярного литературного произведения. Что должно беспристрастно свидетельствовать нам о том, что оно приобрело какое то другое, отличное от первоначального значение.

И одно из этих значений это Россия. Хотим мы того или нет, но нам приходится использовать такую аналогию если не самим, то соглашаясь с ее использованием в этом качестве друзьями или знакомыми. Например, ваш друг уехал отдыхать в теплые края и интересуется, - а как там погода в Мордоре? Холодно, - отвечаете вы. Впрочем, некоторые делают это даже с удовольствием. Видимо им импонирует определенная брутальность, соответствующая этому понятию".

Все, що робиться з власної волі, – добро!