Змінами, внесеними Законом № 5090 до Закону № 1961 та Закону про страхування, суттєво змінено правила обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі — автоцивілка).
Зміни спрямовано на підвищення соціальної захищеності страхувальників та потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (далі — ДТП), спрощення механізмів отримання страхового відшкодування, очищення ринку від неплатоспроможних компаній та шахраїв, і, звичайно, — на подальший розвиток ринку автоцивілки в Україні.
У цій статті пропонуємо розглянути, що нового чекає на страхувальників та страховиків, порядок і терміни виплат при ДТП, податковий облік страхових операцій тощо.
Зміни для страхувальників
Позитивною новацією для страхувальника є встановлення мінімальних лімітів страхових виплат у випадку загибелі чи травмування громадян у ДТП.
Законом № 5090 гарантовано отримання страхових виплат (у межах мінімального розміру страхового відшкодування) особами, які не зможуть пред'явити документи, що підтверджують витрати на відновлення їх працездатності.
Так, за кожен день лікування потерпілий отримуватиме щонайменше 1/30 мінімальної заробітної плати на дату страхової події. Наприклад, якщо мінімальна заробітна плата на 01.12.2012 р. становить 1134 грн., то відшкодування на лікування становитиме за день не менше ніж 38 грн. (1134 : 30).
Відповідно до нових правил у разі стійкої втрати особою працездатності, а саме встановлення інвалідності внаслідок ДТП, якщо потерпіла особа не підтвердить більший розмір нанесеної шкоди, то Закон № 5090 надаватиме цій особі можливість отримати чітко обумовлену суму страхового відшкодування, а саме: для І групи інвалідності та у разі смерті — в розмірі 36 мінімальних заробітних плат, для ІІ і ІІІ груп інвалідності — 18 і 12 мінімальних заробітних плат відповідно. Також передбачено страхове відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання померлого, у розмірі 12 мінімальних заробітних плат за умови надання документів, які підтверджують ці витрати.
Наразі можна буде отримати компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Раніше її можна було сплатити тільки за рішенням суду. Тепер розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим громадянам становитиме до 5% суми страхової виплати за шкоду, нанесену здоров'ю громадян, або 12 мінімальних заробітних плат за шкоду, заподіяну смертю фізичної особи.
На законодавчому рівні закріплено максимальний розмір збитку, що становить 50 тис. грн. на одного потерпілого щодо майна та 100 тис. грн. — щодо життя і здоров'я. Ці ліміти діють ще з кінця 2010 р., але раніше вони регламентувалися лише нормативними актами Моторно-транспортного страхового бюро України (далі — МТСБУ), а тепер — Законом № 5090.
Ще одним позитивним моментом є те, що Законом № 5090 залишено знижку за безаварійний стаж (бонус-малус). Це стане у пригоді страхувальникам, оскільки водії зможуть і в подальшому розраховувати на зниження вартості поліса за безаварійність на дорогах.
Урегульовано питання щодо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу. Так, якщо відшкодування витрат здійснюватиметься безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оцінюваної шкоди, зменшуватиметься на суму ПДВ (п. 32.2 ст. 32 Закону № 1961). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суму цього податку, здійснюється за умови отримання страховиком або МТСБУ документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Зазначені зміни почнуть діяти з 04.02.2013 р.
Порядок і терміни виплат при ДТП
Порядок і терміни виплат при ДТП суттєво змінено. Так, страховик зобов'язаний здійснити виплату протягом 15 днів з моменту погодження суми виплати з потерпілим, але не пізніше 90 днів з дня подання заяви про компенсацію.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні експертизи пошкодженого майна.
Дострокове припинення договору страхування
Норми щодо дострокового припинення договору страхування з ініціативи застрахованого також зазнали певних змін. Наразі страхувальник за своєю ініціативою може розірвати договір автоцивілки. При цьому якщо відмова від договору пов'язана з порушенням страховиком умов страхування, то страхувальнику повертаються внески в повному обсязі. А якщо страхувальник припиняє дію поліса у зв'язку з продажем автомобіля, страховик зобов'язаний повернути залишок страхового внеску, обчислений пропорційно періоду страхування, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням 20%.
Крім того, страхувальник може продати авто разом з полісом — договір страхування зберігає чинність до завершення свого строку і новому власнику не потрібно укладати інший договір. Те саме стосується спадкоємців померлих осіб і правонаступників припинених юридичних осіб.
Обмеження для страхувальника
Законом № 5090 передбачено деякі обмеження для страхувальника. Так, особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, зобов'язана компенсувати страховику 50% виплаченого страхового відшкодування у таких випадках:
якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування (наприклад, коли авто використовується як таксі);
якщо порушено умови надання пільги в частині зменшення страхового платежу, передбачені у п. 13.2 ст. 13 Закону № 1961. При цьому пільговик повинен особисто керувати транспортним засобом і йому не дозволено надавати платні послуги з перевезення пасажирів і багажу.
На жаль, до Закону № 5090 не увійшли зміни, що стосуються прямого врегулювання страхових випадків, що зробило б ринок автоцивілки цивілізованішим. Адже при запровадженні прямого врегулювання відшкодовувати збитки постраждалим будуть компанії, які оформили їм страховий поліс. Сьогодні ж доводиться шукати страховика винуватця. Пряме врегулювання дало б можливість значно прискорити виплату страхового відшкодування, а зараз на це йде декілька місяців.
Зміни для страховиків
Страховикам підвищено мінімальний розмір відрахувань до централізованих гарантійних фондів МТСБУ. Терміни підвищення мінімальних гарантованих внесків страховиків продовжено з одного до двох років. За цей період внески зростуть у п'ять разів для асоційованих членів (500 тис. євро), і до 1 млн. євро — для повних членів (ст. 51 Закону № 1961).
При цьому в разі банкрутства страховика або його ліквідації решта коштів, сплачених ним до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, не можуть бути включені до ліквідаційної маси і залишаються у централізованих страхових резервних фондах МТСБУ.
Законом № 5090 надано нові повноваження МТСБУ. Так, з метою перевірки фінансового стану страховика та достовірності отриманої від нього звітності бюро має право призначати додаткові аудиторські перевірки страховиків. У разі якщо внаслідок аудиторської перевірки встановлено факт подання страховиком недостовірної звітності, витрати МТСБУ на аудиторську перевірку компенсуються страховиком. Водночас воно зможе встановлювати єдині умови для перестрахування договорів автоцивілки.
Крім того, якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» було здійснено відшкодування шкоди за страховика — члена об'єднання або за власника чи користувача зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат «Зелена карта» та спричинив ДТП, відповідні витрати МТСБУ та виплати з фонду страхових гарантій мають бути компенсовані йому такими особами в повному обсязі.
Змінами, внесеними до Закону про страхування, передбачено, що для договорів міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Кабінет Міністрів України встановлює максимальні розміри страхових платежів, у межах яких МТСБУ у свою чергу встановлює обов'язкові для своїх повних членів єдині розміри страхових платежів за такими договорами. Крім того, заборонено виїжджати за межі України без договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком — повним членом МТСБУ, і сертифіката «Зелена картка».
Зміни для страхових агентів
З 04.11.2012 р. страхові агенти мають право здійснювати посередницьку діяльність з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за умови їх реєстрації в МТСБУ в порядку, встановленому уповноваженим органом за поданням МТСБУ (п. 49.3 ст. 49 Закону № 1961). Кваліфікаційні вимоги до страхових агентів, необхідні для здійснення посередницької діяльності з автоцивілки, також встановлюються уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Звісно, це впорядкує ринок автоцивілки і поліпшить умови для кінцевих споживачів.
Податок на прибуток
Підпунктом 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу передбачено, що до витрат платника податку належать будь-які витрати зі страхування ризиків цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника.
Отже, платник податку — страхувальник має правові підстави включати до податкових витрат суму страхових платежів за договорами автоцивілки, якщо такі транспортні засоби використовуються в його господарській діяльності та є його власністю або придбані у фінансовий лізинг.
Сума страхових внесків має бути в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору. Згідно з Методикою № 3259 для розрахунку страхового платежу за договорами автоцивілки застосовується не звичайний страховий тариф, а розмір базового страхового платежу, затверджений Держфінпослуг за поданням МТСБУ. На сьогодні такий базовий страховий платіж становить 180 грн.
Коригуючі коефіцієнти та їх розмір встановлено розпорядженням № 566.
Щодо обліку операцій з виплати страхового відшкодування потерпілому підприємству, то відповідно до абзацу другого пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку — страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника за податковий період їх отримання.
Таким чином, потерпіла особа, що зазнала збитків, не може включити до податкових витрат суму застрахованих збитків. Проте сума отриманого страхового відшкодування має включатися до складу інших доходів такого платника податків відповідно до пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу.
Водночас платник податку — потерпіла особа може здійснити відновлення пошкодженого основного засобу. В такому разі витрати, пов'язані з ремонтом пошкодженого основного засобу, відображаються у податковому обліку відповідно до норм п. 144.1 ст. 144 та п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу, а саме: сума витрат на ремонт у межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного періоду включається до податкових витрат, а у разі перевищення цього ліміту збільшує первісну вартість основного засобу, що ремонтується.
Крім того, ст. 36 Закону № 1961 передбачено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована (тобто водієм), потерпілому має бути компенсовано суму франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування. Згідно зі ст. 12 цього Закону розмір франшизи не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток. Додамо, що франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Отже, страховик та страхувальник несуть солідарну відповідальність перед третіми особами за заподіяну шкоду, страховик відшкодовує третій особі вартість шкоди, за винятком суми франшизи, яку повинен сплатити страхувальник.
У разі внесення страхувальником (винним водієм) до каси потерпілого підприємства суми у вигляді франшизи така сума вважається доходом платника податку на прибуток на підставі пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу.
Олексій Задорожний, заступник начальника Управління Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПС України.
Перелік використаних документів
Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI
Закон про страхування — Закон України від 07.03.96 р. № 85/96-ВР «Про страхування»
Закон № 1961 — Закон України від 01.07.2004 р. № 1961-ІV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Закон № 5090 — Закон України від 05.07.2012 р. № 5090-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Розпорядження № 566 — розпорядження Держфінпослуг від 09.07.2010 р. № 566 «Про деякі питання здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Методика № 3259 — Методика визначення звичайної ціни страхового тарифу, затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 30.12.2004 р. № 3259
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Автоцивілка 2013: особливості оподаткування
Світ:
Спецтема:
Змінами, внесеними Законом № 5090 до Закону № 1961 та Закону про страхування, суттєво змінено правила обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі — автоцивілка).
avtostrahuvannya.jpg
Зміст
Зміни спрямовано на підвищення соціальної захищеності страхувальників та потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (далі — ДТП), спрощення механізмів отримання страхового відшкодування, очищення ринку від неплатоспроможних компаній та шахраїв, і, звичайно, — на подальший розвиток ринку автоцивілки в Україні.
У цій статті пропонуємо розглянути, що нового чекає на страхувальників та страховиків, порядок і терміни виплат при ДТП, податковий облік страхових операцій тощо.
Зміни для страхувальників
Позитивною новацією для страхувальника є встановлення мінімальних лімітів страхових виплат у випадку загибелі чи травмування громадян у ДТП.
Законом № 5090 гарантовано отримання страхових виплат (у межах мінімального розміру страхового відшкодування) особами, які не зможуть пред'явити документи, що підтверджують витрати на відновлення їх працездатності.
Так, за кожен день лікування потерпілий отримуватиме щонайменше 1/30 мінімальної заробітної плати на дату страхової події. Наприклад, якщо мінімальна заробітна плата на 01.12.2012 р. становить 1134 грн., то відшкодування на лікування становитиме за день не менше ніж 38 грн. (1134 : 30).
Відповідно до нових правил у разі стійкої втрати особою працездатності, а саме встановлення інвалідності внаслідок ДТП, якщо потерпіла особа не підтвердить більший розмір нанесеної шкоди, то Закон № 5090 надаватиме цій особі можливість отримати чітко обумовлену суму страхового відшкодування, а саме: для І групи інвалідності та у разі смерті — в розмірі 36 мінімальних заробітних плат, для ІІ і ІІІ груп інвалідності — 18 і 12 мінімальних заробітних плат відповідно. Також передбачено страхове відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання померлого, у розмірі 12 мінімальних заробітних плат за умови надання документів, які підтверджують ці витрати.
Наразі можна буде отримати компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Раніше її можна було сплатити тільки за рішенням суду. Тепер розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим громадянам становитиме до 5% суми страхової виплати за шкоду, нанесену здоров'ю громадян, або 12 мінімальних заробітних плат за шкоду, заподіяну смертю фізичної особи.
На законодавчому рівні закріплено максимальний розмір збитку, що становить 50 тис. грн. на одного потерпілого щодо майна та 100 тис. грн. — щодо життя і здоров'я. Ці ліміти діють ще з кінця 2010 р., але раніше вони регламентувалися лише нормативними актами Моторно-транспортного страхового бюро України (далі — МТСБУ), а тепер — Законом № 5090.
Ще одним позитивним моментом є те, що Законом № 5090 залишено знижку за безаварійний стаж (бонус-малус). Це стане у пригоді страхувальникам, оскільки водії зможуть і в подальшому розраховувати на зниження вартості поліса за безаварійність на дорогах.
Урегульовано питання щодо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу. Так, якщо відшкодування витрат здійснюватиметься безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оцінюваної шкоди, зменшуватиметься на суму ПДВ (п. 32.2 ст. 32 Закону № 1961). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суму цього податку, здійснюється за умови отримання страховиком або МТСБУ документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Зазначені зміни почнуть діяти з 04.02.2013 р.
Порядок і терміни виплат при ДТП
Порядок і терміни виплат при ДТП суттєво змінено. Так, страховик зобов'язаний здійснити виплату протягом 15 днів з моменту погодження суми виплати з потерпілим, але не пізніше 90 днів з дня подання заяви про компенсацію.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні експертизи пошкодженого майна.
Дострокове припинення договору страхування
Норми щодо дострокового припинення договору страхування з ініціативи застрахованого також зазнали певних змін. Наразі страхувальник за своєю ініціативою може розірвати договір автоцивілки. При цьому якщо відмова від договору пов'язана з порушенням страховиком умов страхування, то страхувальнику повертаються внески в повному обсязі. А якщо страхувальник припиняє дію поліса у зв'язку з продажем автомобіля, страховик зобов'язаний повернути залишок страхового внеску, обчислений пропорційно періоду страхування, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням 20%.
Крім того, страхувальник може продати авто разом з полісом — договір страхування зберігає чинність до завершення свого строку і новому власнику не потрібно укладати інший договір. Те саме стосується спадкоємців померлих осіб і правонаступників припинених юридичних осіб.
Обмеження для страхувальника
Законом № 5090 передбачено деякі обмеження для страхувальника. Так, особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, зобов'язана компенсувати страховику 50% виплаченого страхового відшкодування у таких випадках:
якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування (наприклад, коли авто використовується як таксі);
якщо порушено умови надання пільги в частині зменшення страхового платежу, передбачені у п. 13.2 ст. 13 Закону № 1961. При цьому пільговик повинен особисто керувати транспортним засобом і йому не дозволено надавати платні послуги з перевезення пасажирів і багажу.
На жаль, до Закону № 5090 не увійшли зміни, що стосуються прямого врегулювання страхових випадків, що зробило б ринок автоцивілки цивілізованішим. Адже при запровадженні прямого врегулювання відшкодовувати збитки постраждалим будуть компанії, які оформили їм страховий поліс. Сьогодні ж доводиться шукати страховика винуватця. Пряме врегулювання дало б можливість значно прискорити виплату страхового відшкодування, а зараз на це йде декілька місяців.
Зміни для страховиків
Страховикам підвищено мінімальний розмір відрахувань до централізованих гарантійних фондів МТСБУ. Терміни підвищення мінімальних гарантованих внесків страховиків продовжено з одного до двох років. За цей період внески зростуть у п'ять разів для асоційованих членів (500 тис. євро), і до 1 млн. євро — для повних членів (ст. 51 Закону № 1961).
При цьому в разі банкрутства страховика або його ліквідації решта коштів, сплачених ним до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, не можуть бути включені до ліквідаційної маси і залишаються у централізованих страхових резервних фондах МТСБУ.
Законом № 5090 надано нові повноваження МТСБУ. Так, з метою перевірки фінансового стану страховика та достовірності отриманої від нього звітності бюро має право призначати додаткові аудиторські перевірки страховиків. У разі якщо внаслідок аудиторської перевірки встановлено факт подання страховиком недостовірної звітності, витрати МТСБУ на аудиторську перевірку компенсуються страховиком. Водночас воно зможе встановлювати єдині умови для перестрахування договорів автоцивілки.
Крім того, якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» було здійснено відшкодування шкоди за страховика — члена об'єднання або за власника чи користувача зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат «Зелена карта» та спричинив ДТП, відповідні витрати МТСБУ та виплати з фонду страхових гарантій мають бути компенсовані йому такими особами в повному обсязі.
Змінами, внесеними до Закону про страхування, передбачено, що для договорів міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Кабінет Міністрів України встановлює максимальні розміри страхових платежів, у межах яких МТСБУ у свою чергу встановлює обов'язкові для своїх повних членів єдині розміри страхових платежів за такими договорами. Крім того, заборонено виїжджати за межі України без договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком — повним членом МТСБУ, і сертифіката «Зелена картка».
Зміни для страхових агентів
З 04.11.2012 р. страхові агенти мають право здійснювати посередницьку діяльність з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за умови їх реєстрації в МТСБУ в порядку, встановленому уповноваженим органом за поданням МТСБУ (п. 49.3 ст. 49 Закону № 1961). Кваліфікаційні вимоги до страхових агентів, необхідні для здійснення посередницької діяльності з автоцивілки, також встановлюються уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Звісно, це впорядкує ринок автоцивілки і поліпшить умови для кінцевих споживачів.
Податок на прибуток
Підпунктом 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу передбачено, що до витрат платника податку належать будь-які витрати зі страхування ризиків цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника.
Отже, платник податку — страхувальник має правові підстави включати до податкових витрат суму страхових платежів за договорами автоцивілки, якщо такі транспортні засоби використовуються в його господарській діяльності та є його власністю або придбані у фінансовий лізинг.
Сума страхових внесків має бути в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору. Згідно з Методикою № 3259 для розрахунку страхового платежу за договорами автоцивілки застосовується не звичайний страховий тариф, а розмір базового страхового платежу, затверджений Держфінпослуг за поданням МТСБУ. На сьогодні такий базовий страховий платіж становить 180 грн.
Коригуючі коефіцієнти та їх розмір встановлено розпорядженням № 566.
Щодо обліку операцій з виплати страхового відшкодування потерпілому підприємству, то відповідно до абзацу другого пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку — страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника за податковий період їх отримання.
Таким чином, потерпіла особа, що зазнала збитків, не може включити до податкових витрат суму застрахованих збитків. Проте сума отриманого страхового відшкодування має включатися до складу інших доходів такого платника податків відповідно до пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу.
Водночас платник податку — потерпіла особа може здійснити відновлення пошкодженого основного засобу. В такому разі витрати, пов'язані з ремонтом пошкодженого основного засобу, відображаються у податковому обліку відповідно до норм п. 144.1 ст. 144 та п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу, а саме: сума витрат на ремонт у межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного періоду включається до податкових витрат, а у разі перевищення цього ліміту збільшує первісну вартість основного засобу, що ремонтується.
Крім того, ст. 36 Закону № 1961 передбачено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована (тобто водієм), потерпілому має бути компенсовано суму франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування. Згідно зі ст. 12 цього Закону розмір франшизи не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток. Додамо, що франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Отже, страховик та страхувальник несуть солідарну відповідальність перед третіми особами за заподіяну шкоду, страховик відшкодовує третій особі вартість шкоди, за винятком суми франшизи, яку повинен сплатити страхувальник.
У разі внесення страхувальником (винним водієм) до каси потерпілого підприємства суми у вигляді франшизи така сума вважається доходом платника податку на прибуток на підставі пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу.
Олексій Задорожний, заступник начальника Управління Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПС України.
Перелік використаних документів
Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI
Закон про страхування — Закон України від 07.03.96 р. № 85/96-ВР «Про страхування»
Закон № 1961 — Закон України від 01.07.2004 р. № 1961-ІV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Закон № 5090 — Закон України від 05.07.2012 р. № 5090-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Розпорядження № 566 — розпорядження Держфінпослуг від 09.07.2010 р. № 566 «Про деякі питання здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Методика № 3259 — Методика визначення звичайної ціни страхового тарифу, затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 30.12.2004 р. № 3259
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта