Важливість: 
5

Спецтема:

Категорія:

Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого

Це автентичний текст Євангелія. Після комплексного дослідження чотирьох канонічних євангелій з них були вилучені фарисейські вставки і відновлено первинну послідовність подій. Після цього чотири євангелія гармонійно склалися в єдиний цілісний текст. НІЧОГО НОВОГО ДО ЦЬОГО ТЕКСТУ НЕ ДОДАВАЛОСЯ. Технологія очищення з детальними коментарями і посиланнями на першоджерела описана в книзі «Пшениця без куколю. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень» (2006).

isus-7.jpg

Радіймо, арії!
Радіймо, арії!

Зміст

1. ІВАН, ТОБТО НОВИЙ

Початок Доброї Новини Ісуса Хреста, Сина Божого. П’ятнадцятого року правління кесаря Тиберія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Герод – тетрархом Галілеї, Филип, його брат, – тетрархом краю Ітуреї та Трахонітіди, Лісаній – тетрархом Авілени, за первосвящеників Анни та Каяфи був чоловік, посланий Богом, якому ім’я Іван. На природі він проповідував оновлення на звільнення від гріхів. І ходив він по всій околиці Йорданській і говорив: Оновлюйтесь, бо наблизилося Царство Боже. І виходили до нього всі мешканці краю, омивались від нього в ріці Йордані і визнавали гріхи свої. Люди питали його: Що нам робити? Він відповів їм: Хто має дві одежі, хай дасть тому, що не має. А хто має харч, хай так само зробить. Прийшли також митарі омиватись і казали йому: Учителю, що маємо робити? Він сказав їм: Нічого не домагайтесь більше того, що вам призначено. Вояки теж його питали: А ми що маємо робити? Він відповів їм: Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею. Іван був одягнений в одежу з верблюжої шерсті, був підперезаний шкіряним поясом, їв боби й дикий мед. Побачивши, що сила фарисеїв іде на омивання до нього, він до них мовив: Гадюче кодло! Принесіть же плід, гідний оновлення, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама.

2. «ІДЕ СИЛЬНІШИЙ ВІД МЕНЕ»

Оскільки люди у своїм серці очікували і кожен міркував про Івана, чи не він часом хрестос, Іван звернувся до всіх і сказав: Я вас омиваю водою, але йде сильніший від мене, я негідний носити Йому взуття. Той буде вас омивати Духом Святим. Навчаючи ще багато іншого, він звіщав народові Добру Новину. Коли ж юдеї з Єрусалима були до нього послали священиків і левітів спитати його: Хто ти? – він признався: я не месія. Вони спитали його: Що ж – пророк Іліяху ти? Ні, – мовив він. Може, інший пророк? Ні, – відповів він. Тоді вони сказали йому: Хто, отже, ти? – щоб відповісти тим, які нас вислали. Що про себе кажеш? Він промовив: Передайте їм: я – голос волаючого в пустині: вирівняйте дорогу Господню. Були ж посланці з фарисеїв. І спитали його, кажучи до нього: Чого ж ти омиваєш, коли ти ні месія, ні Іліяху, ні пророк? Іван їм відповів: Я здійснюю очищення водою, але серед людей стоїть той, якого ви не знаєте; Він – той, що йде після мене, і я не гідний розв’язати Йому ремінь сандалів. Сталося те у Витаварі по той бік Йордану, де Іван омивав.

3. ОБРЯД ОЧИЩЕННЯ ІСУСА В ЙОРДАНІ

Тоді Ісус прибув із Назарета, що в Галілеї, на Йордан до Івана, щоб омитися від нього, але Іван противився Йому, кажучи: Мені треба очиститися в Тебе, а Ти приходиш до мене. Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо личить нам виконати всю праведність, – і Іван погодився. Після здійснення обряду очищення Ісус зараз же вийшов з води. І тоді, коли й весь народ омивався і Ісус, омившись, молився, відкрилось небо, і Іван побачив Духа Божого, який спустився, мов голуб, і зійшов на Ісуса, і голос пролунав з неба: Це Син мій любий, якого Я вподобав. Після того Іван свідчив, кажучи: Я Духа бачив, що, мов голуб, сходив з неба й почив на Ньому. Я Його не знав, але той, хто послав мене омивати водою, сказав мені: Над Ним побачиш Духа, який сходить і над Ним почиває – той омиває Духом Святим. Сам же Ісус, розпочинаючи, мав з тридцять років.

4. ЗНАЙОМСТВО ІСУСА З МАЙБУТНІМИ УЧНЯМИ

Наступного дня Іван знову стояв там і двоє з його учнів. Побачивши Ісуса, що надходив, пішли за Ісусом. Обернувшись і побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них: Чого шукаєте? Вони сказали: Равві (що в перекладі означає: Учителю), де зупинився? Він відповів їм: Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де зупинився, і того дня лишилися в Нього. Було ж близько десятої години. Андрій, брат Симона-Петра, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за Ним. Зустрів він спершу брата свого Симона і привів його до Ісуса. Наступного дня Андрій вирішив піти в Галілею. І, найшовши Филипа, мовив до нього: Пішли зі мною. А був Филип з Витсайди, з міста Андрія та Петра. Филип же знайшов Натанаїла.

5. СОРОКАДЕННЕ ГОЛОДУВАННЯ В ПУСТИНІ

Ісус же, сповнений Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів Його в пустинь. Він пробув на безлюдді із дикими звірами сорок днів, протягом яких нічого не їв. Коли ж вони кінчились, Він зголоднів. І ось ангели приступили до Нього й почали Йому служити.

6. ПОВЕРНЕННЯ В ГАЛІЛЕЮ

Тоді Ісус у силі Духа повернувся в Галілею і, покинувши Назарет, пішов і оселивсь у Капернаумі, що при морі. З того часу Ісус почав проповідувати там Добру Новину Божу, закликаючи: Оновлюйтесь і вірте в Добру Новину, бо Царство Боже близько.

7. ПОКЛИКАННЯ СИМОНА ТА АНДРІЯ

Одного разу, коли натовп тиснувся до Ісуса, щоб почути слово Боже, і Він стояв біля Генезаретського озера, яке називали Галілейським морем, Він побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. В одному з човнів було двоє братів: Симон і Андрій. Ісус увійшов у човен, що належав Симонові, і попросив Його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати. Коли Він перестав говорити, сказав до Симона: Відчали на глибінь і закинь ваші сіті на ловитву. Озвався Симон і каже: Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це, Симон припав до стіп Ісуса й каже: Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік. Подив бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від зловленої риби. І, витягши човна на берег, кинули все й пішли з Ним.

8. ПОКЛИКАННЯ ЯКОВА ТА ІВАНА

Пройшовши трохи далі, Ісус побачив інших двох братів – Якова та Івана, що були у човні з батьком Заведеєм і лагодили сіті, і відразу їх покликав. І вони зараз же залишили батька в човні з наймитами та пішли з Ним.

9. ВЕСІЛЛЯ В КАНІ ГАЛІЛЕЙСЬКІЙ

Через три дні було весілля в Кані Галілейській, і була там мати Ісуса. Запросили на весілля також Ісуса та його учнів. Коли ж забракло вина, мати Ісуса каже до Нього: Вина не мають. Ісус відповів їй: Що мені й тобі, жінко? Ще не прийшла моя година. Але Мати його мовила до слуг: Що тільки скаже вам, робіть. Було ж там шість кам’яних посудин на воду, кожна вміщала дві або три міри. Сказав їм Ісус: Наповніть посудини водою. Вони наповнили їх по вінця. Далі каже: Зачерпніть тепер і несіть до весільного старости. І понесли. Коли староста покуштував воду, що стала вином, – не знав він, звідки воно взялося, знали лише слуги, котрі зачерпнули воду, – закликав молодого і мовив до нього: Кожен чоловік дає спершу вино добре, а як нап’ються – гірше. Ти ж добре вино зберіг досі. Ось такий початок чудес учинив Ісус у Кані Галілейській і тим об’явив свою славу, і учні Його увірували в Нього. По тому пішов Він у Капернаум, сам Він і його мати, і брати, і його учні, і пробули там разом кілька днів.

10. ПОЧАТОК МАСОВИХ ЗЦІЛЕНЬ

І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи по громадах їхніх, звіщаючи Добру Новину і зціляючи всяку хворобу та всяку недугу в народі. Чутка про Нього розійшлась по всій Сирії, і всі Його хвалили. І приносили до Нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і Він оздоровлював їх. І йшла за Ним велика сила людей з Галілеї, Десятимістя, Єрусалима, Юдеї та Зайордання.

11. НАГІРНА ПРОПОВІДЬ: НАУКА ЕТИКИ

Побачивши натовп, Він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до Нього його учні; і Він, відкривши уста, почав навчати їх:

12. ЗАОХОЧЕННЯ ДО ПРАВЕДНОСТІ

Щасливі скромні, бо їхнє Царство Боже.
Щасливі лагідні, бо вони успадкують землю.
Щасливі засмучені буттям, бо вони отримають допомогу.
Щасливі голодні та спраглі праведності, бо вони наситяться.
Щасливі милосердні, бо вони зазнають милосердя.
Щасливі чисті серцем, бо вони побачать Бога.
Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть.
Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика.

13. СІЛЬ ЗЕМЛІ І СВІТЛО СВІТУ

Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так хай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачачи ваші добрі вчинки, прославляли вашого Батька, що на небесах.

14. ГНІВ НА БРАТА І МИР З БРАТОМ

Ви чули, що було сказано стародавнім: не вбивай; і коли хто уб’є, той підпаде під суд. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підлягає суду.

15. ПЕРЕЛЮБ

Ви чули, що було сказано: не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. Сказано теж: хто відпускає свою жінку, хай дасть їй розвідний лист. А я кажу вам: хто відпускає свою жінку, той робить з неї перелюбку, і хто взяв би розведену, чинить перелюб.

16. ЯСНА І ТОЧНА МОВА

Ви чули теж, що було сказано стародавнім: не клянись неправдиво і виконуй твої клятви Господові. А Я кажу вам не клястися зовсім. Хай буде ваше слово: так – так; ні – ні. А що більше цього, те від лихого.

17. ЯК ПРОТИВИТИСЯ ЗЛОМУ: ПСИХОЛОГІЧНЕ АЙКІДО

Ви чули, що було сказано: око за око, зуб за зуб. А Я кажу вам: хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві. Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.

18. ПРО БОЖЕСТВЕННУ ЛЮБОВ

Ви чули, що було сказано: люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А Я кажу вам: любіть ворогів ваших; таким чином станете синами Батька вашого, що на небесах, який велить своєму сонцю сходити на праведних і неправедних. Тож будьте досконалі, як Батько ваш небесний досконалий.

19. МИЛОСТИНЯ

Коли ж даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по зібраннях та вулицях, щоб їх хвалили люди.

20. ЯК ТРЕБА МОЛИТИСЯ

І коли молитеся, не будьте як лицеміри, що люблять молитися перед усіма на зібраннях та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Батькові твоєму в тайні, і Батько твій, що бачить таємне, воздасть тобі. Коли ж молитесь, не говоріть зайвого, як профани; гадають бо, що за своїм багатослів’ям будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Батько ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в Нього. Тож моліться так:

21. ГОСПОДНЯ МОЛИТВА

Отче наш,
що єси на небесах!
Хай святиться ім’я Твоє!

Хай прийде царство Твоє;
Хай буде воля Твоя
як на небесах, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам днесь,
І відпусти нам борги наші,
як і ми відпускаємо боржникам нашим.

Коли ви відпускатимете людям їхні проступки, і Батько ваш небесний відпустить вам. А коли ви не будете відпускати людям, і Батько ваш небесний не відпустить вам проступків ваших.

22. ПІСТ

Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє лице, щоб було видно людям, що вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє лице, щоб не показати людям, що ти постиш, але Батькові твоєму, що в тайні; і Батько твій, що бачить у тайні, воздасть тобі.

23. ДУХОВНІ СКАРБИ

Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте собі скарби на небесах, де ні міль, ні хробаки не точать і де злодії не проломлюють стін і не крадуть. Бо де твій скарб, там і твоє серце буде.

24. ОКО ЯСНЕ І ЛИХЕ

Світло тіла – око. Як, отже, твоє око ясне, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві.

25. НЕ ТРИВОЖТЕСЬ

Не тривожтесь, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? Про все те побиваються неуки. Шукайте перше Царства Божого та правди його, і все те вам додасться. Не журіться, отже, завтрашнім днем, завтрашній день журитиметься сам за себе. Доволі дневі його лиха.

26. НЕ ОСУДЖУЙТЕ. ЗАКОН КАРМИ

Не осуджуйте, щоб вас не осудили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці не бачиш? Або як можеш твоєму братові сказати: дай, вийму скалку в тебе з ока, як он колода в твоїм оці? Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.

27. СВЯТОЩІ Й ПЕРЛИ

Не давайте святого псам, і не кидайте перли ваші перед свинями, щоб не потоптали їх ногами і, обернувшись, не роздерли вас.

28. ПРОСІТЬ, ШУКАЙТЕ, СТУКАЙТЕ

Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчинять. Чи ж є між вами хто такий, що коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? Тож коли ви, будучи поганими, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більше Батько ваш, що на небесах, дасть добра тим, що Його просять.

29. ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО ЕТИКИ

Усе, отже, що ви бажаєте, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм.

30. БРАМА ДО ПОВНОЦІННОГО ЖИТТЯ

Входьте вузькою брамою, бо простора брама й розлогий шлях, що веде до погибелі, і багато ним ходять. Але тісна брама й вузький шлях, що веде до життя, і мало таких, що його знаходять.

31. ЗА ЇХНІМИ ПЛОДАМИ ПІЗНАЄТЕ ЇХ

Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – хижі вовки. Ви пізнаєте їх за їхніми плодами; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх.

32. ВИНАГОРОДА ПРАВЕДНИКАМ

Кожний, хто слухає оці слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, що збудував свій дім на скелі. Полилася злива, розлились потоки, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. А кожний, хто слухає оці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. Полилась злива, розлились потоки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика.

33. ОЧИЩЕННЯ ПРОКАЖЕНОГО В КАПЕРНАУМІ

Коли ж Ісус зійшов з гори, за Ним пішла слідом сила народу. І прийшов Він у Капернаум, у місто галілейське, і відразу увійшов до зібрання і почав навчати. І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади, і навчав Він їх як повновладний, а не як учені. І прийшов до Нього прокажений, благав Його та, впавши на коліна, каже Йому: Якщо хочеш, можеш мене очистити. Змилосердився Ісус і простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: Хочу, будь чистий! І вмить проказа зійшла з нього, і він став чистий. І, звернувшись до нього, негайно відпустив його й мовив йому твердо: Гляди, нікому не кажи нічого. Та як тільки той вийшов, став говорити уголос та ширити усюди про те чутку. І сила людей збігалася, щоб Його почути й вилікуватись від своїх недуг, так що Ісус не міг одверто ввійти в місто і перебував осторонь у самітних місцях і молився. І приходили до Нього звідусюди.

34. СЛУГА КАПЕРНАУМСЬКОГО СОТНИКА

І приступив до Нього сотник, благаючи Його: Господи, слуга мій лежить вдома розслаблений і мучиться тяжко. Ісус каже до нього: Я прийду й оздоровлю його. Сотник у відповідь мовив: Господи, я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю; скажи лише слово, і слуга мій видужає. Бо і я підвладний чоловік, маю вояків під собою і кажу цьому – і він іде; і тому: ходи – і він приходить; і слузі моєму: зроби це – і він робить. Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що за Ним ішли: Істинно кажу вам: ні в кого Я не знайшов такої віри. І сказав Ісус сотникові: Іди, хай тобі станеться за твоєю вірою! І слуга видужав тієї ж години.

35. ЧОЛОВІК З НЕЧИСТИМ ДУХОМ

А був якраз на їхньому зібранні чоловік з нечистим духом, що закричав, кажучи: Що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Ісус погрозив йому: Мовчи, вийди з нього! Нечистий дух стряс ним, кинувши ним об землю перед усіма, скрикнув сильним голосом і вийшов геть із нього, нічого не зробивши йому злого. Здивувалися всі й один одного питали: Що це за мова, що Він з владою й силою велить нечистим духам, і ті слухаються Його й виходять! І вмить чутка про Нього розійшлася по всіх усюдах, по всій країні Галілейській.

36. ПЕТРОВА ТЕЩА

Полишивши зібрання, разом з Яковом та Іваном пішов у дім Симона та Андрія. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і Його попросили за неї. Він підійшов і, нахилившись над нею і взявши її за руку, погрозив гарячці. І гарячка її покинула, і відразу ж підвелась вона і почала їм услуговувати.

37. ЗЦІЛЕННЯ НЕДУЖИХ І БІСНУВАТИХ

Як же настав вечір, по заході сонця, почали приносити до Нього усіх недужих та біснуватих. Усе місто зібралося перед дверима. І на кожного з них Він клав руки й оздоровляв їх словом. І оздоровив усіх недужих на різні хвороби, і бісів багато вигнав. А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали, та Він, грозячи, не давав їм говорити. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився. А люди кинулись Його шукати, бо хотіли затримати Його. Та Симон і ті, що були з Ним, поспішили за Ним, знайшли Його й кажуть до Нього: Усі Тебе шукають. Він відповів їм: Ходімо в інші поселення, щоб і там Я звіщав Добру Новину про Царство Боже, бо на те Я прийшов. І Він пішов і проповідував по громадах усієї Галілеї і виганяв бісів.

38. УТИХОМИРЕННЯ БУРІ НА ОЗЕРІ

Одного дня, як настав вечір, побачивши силу народу навколо себе, Ісус велів відплисти на другий бік. Як Він увійшов до човна, то слідом за Ним увійшли Його учні, залишивши народ. Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен, і вони були в небезпеці. А Він був на кормі і спав на подушці. Ті кинулись до Нього, збудили Його й кажуть: Рятуй, Господи, ми погибаємо! Чи байдуже Тобі, що гинемо? А Він до них каже: Чого ви полохливі, маловіри? Тоді погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і сказав до моря: Замовкни! Ущухни! І затих вітер, і ущухли хвилі, і настала велика тиша. Тоді сказав до них: Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?

39. ГЕРГЕСИНСЬКИЙ БІСНУВАТИЙ

Переплили вони на той бік моря і пристали поблизу Гергеси в краю Гадаринському, що проти Галілеї. Як Ісус вийшов з човна на берег, трапився Йому назустріч один чоловік з міста, що мав біса. Він з давнього часу не носив одежі й мешкав не в хаті, а днями і ночами перебував між гробами і в горах. Біс той часто хапав чоловіка, тоді він кричав і товк себе камінням, і ніхто не міг його уговтати. Ісус сказав до нього: Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка! І вийшов демон з чоловіка. І вийшли люди подивитися, що сталось. Прибули вони до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшов біс, сидів при ногах Ісуса, одягнений та при умі – і страшно здивувалися. Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з Ним, але Він відпустив його, кажучи: Вернися додому й розкажи все, що Бог зробив тобі і як змилосердився над тобою. Пішов він і став проповідувати у Десятимісті, що зробив йому Ісус, і всі дивувалися.

40. ОЗДОРОВЛЕННЯ РОЗСЛАБЛЕНОГО В КАПЕРНАУМІ

По кількох днях Ісус, сівши у човен, переплив море і повернувся у своє місто Капернаум. І чутка пішла, що Він у домі. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; і Він промовляв до них словом. Були ж при тому фарисеї, що прийшли з Єрусалима; і сила Господня була на Ньому, щоб оздоровляти. І от прийшли до Нього, несучи розслабленого; несли його четверо на ношах і шукали, як би його внести й покласти перед Ним. Не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. Ісус, побачивши їхню віру, каже до розслабленого: Сину, відпускаються тобі твої гріхи. Були ж деякі з фарисеїв, що сиділи там і думали собі: «Як може цей так говорити? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?» І тихо заговорили між собою: «Він богохулить». Ісус вмить збагнув духом, що вони таке собі думають, і каже до них: Чого лукаве мислите у серцях ваших? Що легше – сказати розслабленому: відпускаються тобі гріхи, чи сказати: встань, візьми твої ноші й ходи? Та щоб ви знали, що Син людський має на землі владу відпускати гріхи, – мовить до розслабленого, – кажу тобі: встань, візьми свої ноші і йди додому. Устав той і зараз же взяв те, на чому лежав, і вийшов перед усіма і пішов до свого дому, славлячи Бога. Всі, дивуючись, остовпіли й прославляли Бога, і, повні зачудування, казали: Сьогодні спостерігали ми дивні речі, ніколи ще такого ми не бачили.

41. ПОКЛИКАННЯ МАТВІЯ

Лишивши їх, Ісус вийшов над море, і увесь народ приходив до Нього, і Він навчав їх. Проходячи, побачив Він мимохідь чоловіка, на ім’я Матвій, що сидів на митниці, і сказав до нього: Слідуй зі Мною! Той устав і пішов з Ним. Пізніше Матвій справив для Нього великий бенкет у своїм домі. І коли Він там сидів за столом, багато митарів та інших сіли з Ісусом та його учнями, бо чимало було із них, що за Ним ішли. Побачивши це, вчені, що були з фарисеїв, почали говорити його учням: Чого ваш учитель їсть і п’є з митарями та грішниками? Ісус, почувши те, сказав їм: Не здорові потребують лікаря, а хворі.

42. ПИТАННЯ ПРО ПІСТ

Учні ж Івана постили. Тож приступили до Ісуса учні Івана й кажуть: Чому ми постимо, а Твої учні не постять? Ісус відповів їм: Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними?

43. НОВЕ ВИНО І СТАРІ БУРДЮКИ

І Він їм повідав цю притчу: Ніхто не відриває куска від нової одежі й не пришиває його до старої, а то й нову порве, і латка від нової не підійде до старої, бо латка в одежині збіжиться і діра стане гіршою. Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть. Але молоде вино слід вливати до нових бурдюків, і одне й друге збережеться. І ніхто, що п’є старе вино, нового не захоче, бо каже: старе ліпше.

44. ГОЛОВА ГРОМАДИ ЯІР ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО ІСУСА

Коли Ісус переплив човном знову на той бік, народ прийняв Його, бо всі Його чекали. Тож зібралась до Нього сила народу, і перебував Він над морем. Аж ось приходить голова громади, Яір на ім’я, і, побачивши Його, упав Йому до ніг і благав Його вельми зайти до нього в хату, кажучи: Дочка моя одиначка при смерті. Прийди, поклади на неї руки, щоб видужала й жила. І Він пішов з ним.

45. КРОВОТОЧИВА ЖІНКА. «ДЕРЗАЙ, ДОЧКО! ВІРА ТВОЯ ЗЦІЛИЛА ТЕБЕ»

Слідом же за Ним ішло багато люду, що тиснувся до Нього. І ось одна жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу й натерпілась чимало від багатьох лікарів та витратила все, що мала, а полегші ніякої не зазнала, ба й, навпаки, ще гірше їй стало, почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулась Його одежі. Мовила бо: «Як доторкнуся до його одежі – видужаю». І висохла тієї ж хвилини її кровотеча, і вона почула тілом, що видужала від недуги. Ісус, вмить почувши, що з Нього вийшла сила, обернувся до народу і спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? А що всі відпекувались, Петро мовив: Бачиш, як натовп тиснеться до Тебе, і питаєш: хто Мене доторкнувся? Ісус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я чув, як сила вийшла з Мене. І озирнувся навколо, щоб побачити ту, що так вчинила. Жінка ж, налякана, побачивши, що не втаїться, – знала бо, що сталось з нею, – тремтячи підійшла й, упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. Він їй сказав: Дерзай, дочко! Віра твоя зцілила тебе. Іди в мирі й будь здорова від твоєї недуги.

46. ВОСКРЕСІННЯ ДОЧКИ ЯІРА

Коли Він ще говорив, приходять від старшини громади й кажуть: Дочка твоя померла, чого іще завдаєш клопоту Учителеві? Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до голови громади: Сміливіше! Тільки віруй, і вона одужає. І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якова. Приходять вони до старшини громади в хату, й бачить Він метушню, сопільників і схвильовану юрбу і тих, що ридали й голосили вельми. Увійшов Він і каже: Чого метушитесь і плачете? Дитя не померло, воно спить! І насміхалися з Нього. Він же, виславши усіх, узяв батька дитини та матір і тих, що з Ним були, і увійшов туди, де лежала дитина. Взяв Він дитину за руку і сказав до неї: «Таліта, кум», тобто «Дитинко, пробудися!» І дух її вернувсь до неї, і в ту ж мить дівчинка встала й почала ходити. І всі тим здивувалися вельми. Та Він велів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, і наказав дати їй їсти. Чутка ж про це розійшлась по всій тій країні.

47. «СИН ЛЮДСЬКИЙ – ГОСПОДЬ І СУБОТИ»

Одного разу в суботу Ісус проходив засіяними ланами. Учні ж його, зголоднілі, на ходу стали зривати колоски і, розтерши їх руками, їсти. Побачили це деякі фарисеї і кажуть до Нього: Чого твої учні роблять те, чого не годиться робити в суботу? Ісус відповів їм: Син людський – господь і суботи.

48. ОЗДОРОВЛЕННЯ СУХОРУКОГО В СУБОТУ

Звідти пішов Ісус до місцевої громади. А був там чоловік з сухою правою рукою. Фарисеї стали за Ним назирати, чи Він оздоровить у суботу, щоб найти яке оскарження на Нього. І вони, щоб обвинуватити Його, спитали, кажучи: Чи можна зціляти в суботу? Він сказав до них: Чи є який між вами, що, маючи одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? А скільки ж людина над вівцю цінніша! Тим-то і в суботу можна добро чинити. І мовив Ісус до чоловіка, який мав суху руку: Стань посередині! Підвівся той і став. Тоді Ісус до них промовив: Питаю вас: що годиться в суботу чинити – добро чи зло? Вони мовчали. Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам’яніли, і, глянувши кругом на всіх, каже до чоловіка: Простягни руку! І той простягнув, і рука його стала здоровою, як і друга. Фарисеї ж, сповнені безумства, вийшли і зараз же прийняли рішення проти Ісуса, щоб Його погубити.

49. ВЕЛИКИЙ НАТОВП ІДЕ ЗА ІСУСОМ

Довідавшись про це, Ісус зі своїми учнями пішов геть звідти до моря. Зійшовши з ними, Він став на рівнім місці; була там велика сила його учнів, і великі натовпи людей, довідавшись про те, що діяв, прийшли до Нього – з Галілеї і з Юдеї, з Єрусалима, з Ідумеї та й геть із Зайордання, і з околиць Тира та Сидона. Вони прийшли слухати Його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався Його торкнутися, бо сила виходила з Нього й усіх оздоровляла. Тоді Він сказав своїм учням, щоб приготували Йому човен задля народу, щоб не тиснув Його, бо Він багато з них оздоровив, і ті, що мали які недуги, кидалися до Нього, щоб Його доторкнутись. Він, однак, суворо наказав їм, щоб вони Його не виявляли.

50. БОГОХУЛЬСТВО ФАРИСЕЇВ. «ХТО НЕ ЗО МНОЮ, ТОЙ ПРОТИ МЕНЕ»

І приходить Він додому, і сходиться знову натовп, що нема змоги їм і хліба з’їсти. Довідавшись про те, його ближні прийшли, щоб Його взяти, бо говорили: Він перевтомився! Тоді ж привели до Нього біснуватого: сліпого та німого, і Він зцілив його, так що німий і говорив, і бачив. І здивувалися всі люди, а фарисеї, які прийшли з Єрусалима, сказали: Отой Вельзевула має і не інакше виганяє бісів, як тільки Вельзевулом, князем бісівським. Тоді Ісус, знаючи думки їхні, прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: Як може сатана сатану виганяти? Коли яке царство поділене саме в собі, те царство не може встоятись. І кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встоїться. І коли яка родина розділена сама в собі, не може та родина встоятись. І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому – як же тоді вдержиться його царство? Він не може встоятись, і кінець настав йому. Хто не зо Мною, той проти Мене, і хто зо Мною не збирає, той розкидає. Істинно кажу вам: усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили, але хула на Духа не проститься. І коли хто скаже слово проти Сина людського, проститься йому. Але хто вирече хулу проти Святого Духа, тому повіки не проститься ні в цьомусвіті, ні в наступному: він буде винен у гріху вічнім. Вони бо мовили: «Він має нечистого духа».

51. ВСЯКЕ ДЕРЕВО ПІЗНАЄТЬСЯ З ПЛОДУ

І далі сказав Ісус фарисеям: Виплекаєте добре дерево, то й плід його буде добрий; а посадите погане дерево, то й плід його буде поганий. Бо дерево пізнається з плоду. Гадючий роде, як можете говорити слова добрі, будучи злими? З повноти бо серця уста промовляють. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. Кажу бо вам: за кожне пусте слово, яке скажуть люди, дадуть відповідь.

52. ЛУКАВЕ КОДЛО ВИМАГАЄ ЗНАКУ

Тоді деякі з фарисеїв озвались до Нього: Учителю, ми хочемо побачити знак від тебе. Він у відповідь сказав їм: Лукаве кодло і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано.

53. МАТИ І БРАТИ ІСУСОВІ

Коли Він промовляв ще до народу, мати його і брати прийшли до Нього, бажаючи з Ним говорити, та стояли надворі, бо через народ, що сидів круг Нього, не могли до Нього доступитись. І посилають до Нього одного, щоб Його прикликати. Той каже до Нього: Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи побачитись і говорити з Тобою. Він відповів тому, що говорив до Нього: Хто моя мати і хто мої брати? І, вказавши рукою на своїх учнів, які сиділи довкола Нього, мовив: Ось моя мати й мої брати! Бо хто слухає слово Боже і, виконуючи його, чинить волю Божу, – той Мені брат, сестра і мати.

54. ПРИТЧА ПРО СІЯЧА

Того ж дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. І зібралася коло Нього сила народу, і ті, що з усіх міст прийшли до Нього. Тоді Він увійшов у човен і сів у ньому, а весь народ стояв на березі. І знову Він повчав їх багато у притчах, кажучи: Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти. І коли він сіяв, деяке зерно впало край дороги і було потоптане, і прилетіло птаство і видзьобало його. Інше впало на кам’янистий грунт, де не було багато землі, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. Коли ж зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало вогкості і коріння, усохло. Інше впало між тернину, і вибуяла тернина і, вигнавшись з ним вкупі, заглушила його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю і, піднявшись гарно вгору, принесло плід: одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше. І, кажучи це, Ісус голосно додав: Хто має вуха слухати, хай слухає!

55. ЦЕ НАЙГОЛОВНІША ПРИТЧА

Коли Ісус був на самоті, спитали Його ті, що були біля Нього разом із дванадцятьма: Чому Ти у притчах говориш до них? Він у відповідь сказав їм: Тому, що вам дано знати тайни Царства Божого; тим же, що зовнішні, не дано. Через це у притчах до них говорю, тому що, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не чують і не розуміють. Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, бо чують. Тоді учні Його спитали, що означає ця притча. І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі інші притчі?

56. ПОЯСНЕННЯ ПРИТЧІ ПРО СІЯЧА

Слухайте, отже, що означає притча про сіяча. Сіяч сіє слово, бо зерно – це слово Боже. Ті, що край дороги, – це ті, що слухають і його не розуміють, тож потім до кожного з таких приходить диявол і викрадає з їхнього серця посіяне там слово Царства Божого, щоб вони не увірували й не спаслися. Ті ж, що на кам’янистім грунті, – це тії, що слухають і зараз же з радістю приймають слово, але, не маючи стійкості й коріння, непостійні, вірують до часу, і коли настане яка спокуса, скрута чи переслідування за слово, то швидко зневірюються і відпадають. А те, що впало між тернину, – це ті, що, вислухавши, ідуть, та клопоти цього світу, омана майна, життєві розкоші й жадоба інших речей заглушують те слово, і воно не приносить плоду. Нарешті, те, що на добрій землі, – це ті, що, чуючи добрим і щирим серцем, розуміють і приймають слово, тримають його і у стійкості плід приносять: один у сто разів більше, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.

57. НАСІННЯ, ЩО КІЛЬЧИТЬСЯ Й РОСТЕ

І знову навчав народ: із Царством Божим подібно до того, як із чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, чи вдень, насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.

58. КУКІЛЬ У ПШЕНИЦІ

Ще одну притчу подав Він їм, кажучи: Царство Боже подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю й пішов. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки взявся кукіль? Він відповів їм: Ворог-чоловік зробив це! Слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо його виполемо? Ні! – каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не вирвали разом з ним пшениці. Лишіть, хай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.

59. ЗЕРНО ГІРЧИЦІ

Іншу притчу Він подав їм, кажучи: Царство Боже подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік і посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, коли сіється у землю, то найменше від усякого насіння, що на землі; але як посіяне зійде і виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, і пускає таке велике віття, що птаство небесне гніздиться на його гілках і може сховатися в його тіні.

60. СКАРБ І ПЕРЛИНА

Царство Боже подібне до скарбу, схованого в полі, що чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи тим, іде й продає все, що має, і купує те поле. Царство Боже іще подібне до купця, що шукає добрі перли. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.

61. ПРИТЧА ПРО НЕВІД

Подібне також Царство Боже до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, сівши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.

62. ЗАКВАСКА

Ще іншу притчу оповів їм: Царство Боже схоже на закваску, яку бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все скисне.

63. ПРИТЧІ ТА ЇХ ПОЯСНЕННЯ

Усе це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого. І багатьма такими притчами Він проповідував їм слово, наскільки вони могли зрозуміти, на самоті ж пояснював усе своїм учням.

64. ПОЯСНЕННЯ ПРИТЧІ ПРО ПШЕНИЦЮ І КУКІЛЬ

Тож коли Він відіслав народ і прийшов додому, підійшли до Нього його учні й кажуть: Виясни нам притчу про кукіль, що на полі. Він у відповідь сказав їм: Той, хто сіє добре зерно, – це Син людський; поле – серце людське; добре зерно – це слово про Царство Боже; кукіль – це облуда; ворог, що його посіяв, – це діти диявола; жнива – це кінець епохи; женці – це діти Божі. Так, як збирають кукіль і у вогні палять, так само буде при кінці епохи.

65. ІСУС У НАЗАРЕТІ

Як же Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти, і слідом за Ним пішли Його учні. І прибув у свою батьківщину – Назарет, де був вихований. Увійшов своїм звичаєм на зібрання громади і почав до них промовляти. І всі погоджувалися з Ним і дивувались словам ласки, які виходили з уст Його. І багато з тих, що Його слухали, дивувалися, кажучи: Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Чи він не син майстра Йосипа? Звідкіль оте в нього? Хіба він не майстер, син Марії? Брат Якова і Йосипа? Звідки ж йому це все? І зневірювалися в Ньому. Ісус же промовив до них: Нема пророка без пошани, як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі. І не міг зробити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; і дивувався їх невірству. І обходив Він навколишні села, навчаючи.

66. ОДИНАК НАЇНСЬКОЇ ВДОВИ

Потім пішов Ісус у місто, що зветься Наїн, і з Ним ішли його учні й сила народу. Коли вони наблизились до міської брами, аж ось виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою. І було з нею чимало людей з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: Не плач. І, приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: Юначе, кажу тобі, встань! І мертвий підвівся, і почав говорити. Він віддав його матері. Здивування велике огорнуло всіх, і вони прославляли Бога й говорили: Великий пророк устав між нами.

67. ЖНИВА ВЕЛИКІ, ТА РОБІТНИКІВ МАЛО

Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх громадах, пропо-відуючи Добру Новину та вигоюючи всяку хворобу й недугу. Він, бачачи натовпи народу, милосердився над ними. Тоді Він каже своїм учням: Жнива великі, та робітників мало. Просіть, отже, господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.

68. ЮДЕЇ ЗАПЕРЕЧУЮТЬ ІВАНОВЕ ОЧИЩЕННЯ

Після того вирушив Ісус зі своїми учнями у Юдейський край і перебував там із ними, і здійснював омивання їх в Йордані. Іван теж омивав, в Еноні біля Салима. І приходили туди і омивалися, ще бо не вкинули були Івана у темницю. І знялася суперечка між учнями Івана та юдеями про очищення.

69. ЮДЕЇ ПРАГНУТЬ НАЛАШТУВАТИ ІВАНА ПРОТИ ІСУСА

Потім прийшли юдеї до Івана й кажуть йому: Учителю, той, що був із тобою по той бік Йордану і про якого ти свідчив – он він омиває, і всі йдуть до нього. Іван у відповідь промовив: Не може чоловік нічого взяти, коли йому не дано з небес. Ви ж пам’ятаєте, що я сказав: мене послано поперед Нього. У кого молода, той молодий. Дружба молодого, що стоїть і слухає, радіє вельми голосом молодого. Така й моя радість, яка тепер сповнилася. Йому треба рости, мені ж – маліти.

70. ПОВЕРНЕННЯ ІСУСА З ЮДЕЇ В ГАЛІЛЕЮ

Коли Господь дізнався, що фарисеї зачули, що Ісус збирає більше учнів, ніж Іван, – лишив Він Юдею й пішов знову в Галілею. Почувши, що Івана ув’язнено, ходив Ісус по Галілеї. Він не хотів більше ходити по Юдеї, бо юдеї бажали убити Його.

71. ПРИЗНАЧЕННЯ ДВАНАДЦЯТИ АПОСТОЛІВ

Потім вийшов на гору молитись і провів усю ніч у молитві до Бога. А як настав день, покликав своїх учнів, яких сам хотів, і вони прийшли до Нього. І Він призначив дванадцятьох: Симона, якому дав ім’я Петро; Якова, сина Заведея, та Івана, брата Якова, і дав їм ім’я Воанергес, у перекладі – Діти блискавки; Андрія, брата Петра; Филипа, Вартоломея, Матвія митаря, Тому, Якова, сина Галфея, Тадея, Симона Кананія та Іуду Іскаріота, що Його зрадив. Призначив їх, щоб були при Ньому та щоб їх посилати проповідувати; і дав їм владу виганяти бісів, лікувати всяку хворобу й усяку неміч.

72. ІСУС ПОСИЛАЄ АПОСТОЛІВ НА ПРОПОВІДЬ

Оцих дванадцятьох Ісус покликав і став їх посилати по двоє, даючи їм владу над нечистими духами, і наказав їм: Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Боже близько. Оздоровляйте недужих, воскрешайте мертвих, очищайте прокажених, бісів виганяйте. Даром ви взяли – даром давайте. Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Одягайте сандалії, і не беріть ні додаткової одежі, ні взуття, ні торби на дорогу, ні хліба, крім самої палиці, бо робітник вартий утримання свого. Як зайдете в яке місто чи село, спитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки вийдете. Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому! І як той дім достойний, хай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, хай ваш мир до вас вернеться. Як хто вас не прийме й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з міста, обтрусіть порох із ніг ваших на свідчення проти них. Вони ж вийшли і проповідували всюди Добру Новину та оновлення, виганяли численних бісів і чимало хворих оздоровлювали.

73. «ЦАРСТВО БОЖЕ ЗДОБУВАЄТЬСЯ СИЛОЮ»

Коли Ісус скінчив навчати дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати і проповідувати по їхніх містах. Учні Івана сповістили його про все те. Почувши у в’язниці про діла Хрестові, Іван покликав двох із своїх учнів і послав їх до Господа сказати: «Ти той, що має прийти, чи іншого нам чекати?» Прийшовши до Нього, ті мужі кажуть: Іван Омиватель послав нас до Тебе спитати: Ти той, що має прийти, чи іншого нам чекати? Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, слабостей та від злих духів і багатьом сліпим дав зір. У відповідь Ісус сказав їм: Ідіть сповістіть Івана, що ви бачили й чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина. Царство Боже здобувається силою; і ті, що застосовують силу, схоплюють його.

74. ЗАЦІКАВЛЕНИЙ ГЕРОД АНТИПА ПРАГНЕ ПОБАЧИТИ ІСУСА

Того часу чутка про Ісуса дійшла до тетрарха Герода. Він довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Ілля явився, а інші – що якийсь пророк. Герод сказав: Хто ж це такий, що я про нього оце чую? І намагався побачити Його.

75. ЧУДЕСНЕ ПОМНОЖЕННЯ ХЛІБІВ ДЛЯ П’ЯТИ ТИСЯЧ

Звідти Ісус відплив човном у пустинне й самітне місце на узбережжі Тиверійської Галілеї. Апостоли ж вернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що робили і чого навчали. Він їм каже: Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту, і відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть що перекусити. І відійшли вони човном у відлюдне місце у напрямі міста, що зветься Витсайда, там Ісус зійшов на гору й сів там з учнями своїми. Але їх бачили, як вони відпливали, і багато пізнали їх, і пішки багато людей збіглись туди з усіх міст, і випередили їх, – бачили бо чуда, які Ісус вчинив над недужими. Вийшовши, Ісус побачив силу народу і змилосердився над ними. І Він їх прийняв і навчав їх чимало про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того. А коли була вже пізня година і день почав хилитись до вечора, приступили до Нього його учні й кажуть: Місце самотнє тут, і час уже пізній. Відпусти їх, хай підуть в околишні слободи й села і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці. А Він відповів їм: Не треба їм відходити – дайте ви їм їсти. Вони Йому кажуть: Хіба піти нам самим та купити хліба за двісті денарів для всього цього народу. Було бо їх приблизно п’ять тисяч людей. Каже Ісус до Филипа: Де нам купити хліба, щоб ці їли? Казав Він так, щоб випробувати його, знав бо сам, що має робити. Филип озвався до Нього: Та й за двісті денарів хліба не вистачило б, щоб кожному хоч трохи дісталось. Ісус каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть і подивіться. Каже до Нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: Є тут один хлопчина, що має п’ять ячмінних хлібів; але що це на таку силу людей! Тоді Він каже: Принесіть мені їх сюди. І велів їм посадити всіх людей гуртками на зеленій траві приблизно по п’ятдесят. Вони так зробили й усіх розсадили гуртками по сотні та півсотні. Узяв він п’ять хлібів і, звівши очі на небо, благословив, і розломив хліби, і став роздавати учням, щоб клали перед ними. Учні ж роздавали те людям. І їли всі скільки хотіли й наситилися. Коли ж вони наситилися, мовив до своїх учнів: Зберіть шматки, що зосталися, щоб ніщо не пропало. І зібрали та наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які були лишилися в тих, що їли. Тих же, що їли, було п’ять тисяч людей.

76. ХОДІННЯ ПО ВОДІ

Побачивши чудо, яке зробив Ісус, люди заговорили: Це справді пророк, що має прийти у світ, і хотіли прийти й узяти Його силоміць, щоб зробити царем. Довідався про це Ісус і зараз же примусив учнів увійти до човна й переплисти на інший бік від Витсайди раніше від Нього, тим часом як відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору молитись на самоті. Як звечоріло, Він був там сам один. Учні ж Його зійшли до моря і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернаума. Човен уже був серед моря, і його кидали хвилі. Вже була четверта сторожа ночі, а пропливли всього яких двадцять п’ять чи тридцять стадій, бо дув сильний супротивний вітер. Коли ж побачив Ісус, як вони втомилися, веслуючи, пішов до них по морю, і хотів минути їх. Бачать учні – Ісус іде до них по морю й наближається до човна. Побачивши це, вони були шоковані. То привид! – вигукнули. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: Сміливіше – це Я. Тоді Петро озвавсь до Нього й каже: Господи, коли це Ти, вели мені прийти по воді до Тебе! Іди! – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув: Господи, рятуй мене! Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: Маловіре, в чому засумнівався? І хотіли Його взяти у човен, але човен зараз же причалив до землі, до якої прямували. І як увійшли до човна, вітер ущух. І дуже від надмірного в самих собі дивувались.

77. ХВОРІ В ГЕНЕЗАРЕТСЬКІЙ ОКОЛИЦІ ВІРЯТЬ І ЗЦІЛЮЮТЬСЯ

І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили. А коли вийшли з човна, місцеві люди зараз же Його пізнали і розголосили по всій тій околиці вістку про Нього. Вони розбіглися по всьому краю та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що Він пробуває. І куди Він тільки приходив, у села, чи міста, чи в слободи, клали на майданах хворих і просили Його, щоб їм можна було бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкались Його – ставали спасенними і одужували.

78. БОЖА ЗАПОВІДЬ І ФАРИСЕЙСЬКІ ВИГАДКИ

Тоді приступили до Ісуса фарисеї, що були з Єрусалима, і зібрались коло Нього. І бачили, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими, руками. Фарисеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки вимиють добре рук, і, вернувшися з торгу, не споживають, поки себе не покроплять; ще багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глечиків, мідного посуду, лавок. Питають, отже, Його фарисеї: Чому твої учні не живуть за переданнями старших і їдять немитими руками? А Він у відповідь сказав їм: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: «Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене; та вони марно мене шанують, навчаючи наказів людських». Занедбавши заповідь Божу, притримуєтеся людського передання: миєте глечики та кухлі й ще багато в тому роді. І сказав їм: Як ви хитромудро відкидаєте заповідь Божу, щоб берегти ваше передання. Мойсей бо наказав: шануй батька твого й матір твою, і хто проклинає батька або матір – смерть такому! А ви твердите: коли хто батькові чи матері скаже – «корван», тобто «священний дар є те, чим ви мали б користатися від мене», – той може не шанувати свого батька чи матір свою. Таким чином, касуєте слово Боже вашим переданням, яке ви самі завели. І іншого такого чините чимало.

79. ЩО НАСПРАВДІ СКВЕРНИТЬ ЛЮДИНУ

І, прикликавши знову народ, промовляв до нього: Слухайте мене всі й розумійте. Не те, що до уст входить, сквернить людину, а те, що з уст виходить, те сквернить людину. Хто має вуха слухати, хай слухає. І коли Він увійшов до хати, далі від народу, тоді приступили учні й кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що Ти так говориш? Ісус озвався: Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму. Тоді Петро заговорив до Нього й каже: З’ясуй нам ту притчу. Він каже їм: І ви ще такі некмітливі? Не розумієте, що все, що входить до уст людини ззовні, не може її осквернити? Воно бо не входить в її серце, а в живіт, потім виходить геть на належне йому місце, очищуючи всяку їжу. Він говорив: Те, що виходить з уст людини, те оскверняє людину. З нутра бо, з серця людини, виходять лихі думки, недобрі наміри, розпуста, злодійство, душогубство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, гординя, безум, богохульства. Уся ця погань виходить із нутра й оскверняє людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.

80. «ДІТИ» І «ЩЕНЯТА»

І, вирушивши звідти, пішов у сторони Тира та Сидона. Увійшовши ж до одного дому, не хотів, щоб довідався хто про те, але не зміг приховатися. Бо відразу одна жінка з тих околиць, дочка якої мала злого духа, дізнавшися про Нього, прийшла і стала кричати: Змилуйся наді мною, Господи! Біс тяжко мучить мою дочку. Підійшовши, уклонилася Йому в ноги і каже: Господи, поможи мені! Він відповів їй: Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей і кинути щенятам. Вона ж озвалась і каже Йому: Так, Господи, але й щенята їдять під столом кришки по дітях. І сказав їй: О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш. За це слово йди – біс вийшов з твоєї дочки. І видужала її дочка від тієї години. Вернулася вона до свого дому й найшла, що дитина лежала на ліжку, і біс вийшов.

81. ГЛУХОНІМИЙ ЧУЄ І ГОВОРИТЬ

І знову, покинувши Тирську країну, прийшов через Сидон над Галілейське море у межі околиць Десятимістя, і зійшов на гору й сів там. Сила народу прийшла тоді до Нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до Його ніг, і Він зціляв їх. І приводять Йому глухонімого і благають Його, щоб поклав на нього руку. Взяв Він його набік від народу, вклав йому пальці свої у вуха і, добувши своєї слини, доторкнувсь до його язика; підвівши очі на небо, зітхнув і каже: Еффата, що означає «відкрийся». І зараз же відкрились його вуха, і язик у нього розв’язався, і він почав виразно говорити. І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше Він їм наказував, то більше вони те розголошували. І, здивовані надміру, говорили: Він усе добре зробив: і глухим дає слух, і німим – мову, каліки одужують, криві ходять і сліпі бачать. І прославляли Бога.

82. ДРУГА МАТЕРІАЛІЗАЦІЯ ХЛІБІВ ДЛЯ ЧОТИРЬОХ ТИСЯЧ

За тих днів, як знову була сила народу, а не мали що їсти, закликав учнів і каже їм: співчуваю цим людям, ось вони уже три дні зі Мною, і не мають що їсти. Коли відпущу голодних додому, ослабнуть у дорозі; деякі бо з них прийшли здалека. Учні Йому відповіли: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду? Він спитав їх: Скільки маєте хлібів? Сім, – відповіли. Тоді Він велів народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, розламав їх і став давати учням, щоб роздавали, і вони роздавали народові. Усі їли до наситу, і зібрали сім повних кошів куснів, що залишились. Тих же, що їли, було зо чотири тисячі! І, відпустивши народ, Ісус сів відразу з учнями до човна і прибув у межі Далманута в околиці Магадану.

83. ФАРИСЕЇ ХОЧУТЬ ЗНАКУ З НЕБА

Вийшли тоді фарисеї і стали сперечатися з Ним, і вимагали від Нього знаку з неба, спокушаючи Його. Зітхнув Він важко з глибини серця й каже: Чого цей рід, лукавий і перелюбний, вимагає знаку? Істинно кажу вам: не дасться цьому родові знаку! І, покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.

84. ОСТОРОГА ПЕРЕД ФАРИСЕЙСЬКИМ ЛИЦЕМІРСТВОМ

Коли перепливали на той бік, Ісус сказав їм: Глядіть, бережіться закваски фарисейської. Проте нічого нема схованого, що б не відкрилось, і скритого, що б не виявилось. Ось чому те, що сказано потемки, почується при світлі; і те, що говорилось на вухо по сховках, оголоситься на крівлях.

85. ІСУС НАГАДУЄ ПРО ПРИМНОЖЕННЯ ХЛІБА

Вони ж стали перемовлятись між собою, що не взяли хліба. Помітив це Ісус і каже: Чого перемовляєтеся між собою, маловіри, що не взяли хліба? Ви й досі не збагнули? Не пам’ятаєте, як Я ламав п’ять хлібів на п’ять тисяч? Скільки кошів, повних куснів, ви зібрали? Дванадцять, – кажуть Йому. А коли Я розламав сім хлібів на чотири тисячі, скільки кошів куснів ви зібрали? Сім, – кажуть. І Він сказав їм: Іще не розумієте?

86. СЛІПИЙ У ВИТСАЙДІ

Приходять вони у Витсайду, і ось приводять Йому сліпого і просять Його, щоб його доторкнувся. Узявши сліпого за руку, вивів Він його за містечко і, помазавши йому слиною очі, поклав на нього руки і спитав його: Чи бачиш що? Глянув той і каже: Бачу людей – начеб дерева ходячі. Тоді Він знову поклав йому руки на очі, і той прозрів, і одужав, і бачив усе ясно й далеко. Послав Він його додому, кажучи: Не входь у містечко.

87. «ТИ – ХРЕСТОС»

І пішов Ісус із учнями до сіл Кесарії Филипової. І одного разу, коли Він молився на самоті, і були з ним Його учні, Він спитав їх: За кого Мене мають люди? Вони Йому відповіли: Одні – за Іллю, інші – за одного з пророків. А ви, – спитав їх, – що кажете про Мене: хто Я? Озвався Симон Петро й каже до Нього: Ти хрестос – Син Бога живого. І Він наказав їм гостро, щоб вони нікому не казали, що Він хрестос.

88. ПЕРШЕ ПРОВІЩЕННЯ СМЕРТІ Й ВОСКРЕСІННЯ

З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати, і старші та первосвященики відкинуть Його і Його уб’ють, і Він на третій день воскресне. Він говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши Його набік, став Йому докоряти: Пожалій себе, Господи! Хай це не станеться з Тобою! Він обернувся і, глянувши на учнів, сказав Петрові: Геть від Мене, що противишся! Ти Мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське. І, прикликавши учнів, сказав їм: Яка користь людині, коли здобуде увесь світ, але пошкодить своє життя? Що може людина дати взамін за своє життя? Істинно кажу вам: є деякі між тут присутніми, які не зазнають смерті, поки побачать Сина людського, що прийде у могутності Царства Божого.

89. ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ

По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Івана, його брата, повів їх окремо на високу гору і преобразився перед ними: обличчя Його сяяло, наче сонце, а одежа стала біло-яскравою, наче світло – такою, що ніякий білильник на землі так не вибілив би її. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: Господи, добре нам тут бути! Не знав бо, що сказати. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син людський воскресне з мертвих. І зберегли вони в собі це слово, спільно розмірковуючи, що воно значить – воскреснути з мертвих.

90. ПРЕДТЕЧА ТА ЙОГО УБИВЦІ

Тоді учні його спитали Його: Чому вчені кажуть, що спершу має прийти Ілля? Він відповів їм: Ілля справді приходить раніше й підготовлює все. Але Я вам кажу, що Ілля вже прийшов був, та вони його не впізнали і вчинили над ним сваволю. Так і Син людський має від них постраждати. І зрозуміли тоді учні, що Він їм казав про Івана Омивателя.

91. «УСЕ МОЖЛИВЕ ТОМУ, ХТО ВІРУЄ»

Коли ж повернулися до решти учнів, побачив великий натовп навколо них і вчених, що сперечалися з учнями. Він спитав їх: Чого сперечаєтеся з ними? Тоді приступив до Нього з натовпу один чоловік і, припавши Йому до ніг, каже: Господи, змилуйся над моїм сином, він причинний і тяжко нездужає, бо має німого духа: де тільки його вхопить, кидає його об землю, так що він піну пускає, скрегоче зубами і ціпеніє. Просив я учнів Твоїх, щоб його вигнали, та вони не могли. Ісус у відповідь каже їм: Приведіть його до Мене. І привели його до Нього. Як тільки дух побачив Його, зараз же потряс ним, і той повалився на землю, запінився і почав качатися. Він спитав його батька: Скільки часу, як це йому сталося? З дитинства, – відповів той. Часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Якщо можеш, поможи нам, змилосердься над нами. Ісус каже йому: Якщо можеш? – Усе можливе тому, хто вірує. І вмить батько хлопчини скрикнув крізь сльози: Вірую, поможи моєму невірству! Ісус, бачачи, що збігається натовп, погрозив нечистому духові, кажучи: Німий та глухий душе! Наказую тобі: вийди з нього й не входь більше в нього. І, закричавши та сильно ним стрясши, вийшов з нього. І той став мов мертвий, і багато хто казали: він умер. Ісус узяв його за руку, підвів його, і той устав: біс вийшов з хлопця; і юнак видужав тієї ж хвилі. Тоді підійшли учні до Ісуса на самоті й спитали: Чому ми не могли його вигнати? Ісус сказав їм: Через вашу малу віру; бо істинно кажу вам: коли матимете віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: перенесися звідси туди – і вона перенесеться, і нічого не буде для вас неможливого.

92. ГУРТ ЖІНОК-ПОМІЧНИЦЬ

По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, Іванна, жінка Хузи, Геродового управителя, Сусанна та багато інших, що їм помагали зо своїх маєтків.

93. ХВОРИЙ ЛАЗАР УМИРАЄ

Був один недужий – Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. Марія, якої брат Лазар був хворий, була та, що пізніше миром була помазала Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Послали сестри до Нього сказати Йому: Господи, ось той, кого Ти любиш, хворіє. Почувши те, Ісус мовив: Недуга ця не на смерть, але на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився. Любив же Ісус Марту, і її сестру, і Лазара. Як почув, що цей хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. По тому мовив до учнів: Ходімо знову в Юдею. Учні йому казали: Учителю, оце недавно юдеї Тебе хотіли каменувати, і Ти знов туди йдеш? Відповів Ісус: Чи не дванадцять годин у дні? Коли хто ходить удень, не спотикається, бо бачить світло світу цього. Сказавши це, мовив до них: Лазар, наш приятель, спить; але Я піду збуджу його. Учні Йому кажуть: Господи, коли спить, видужає. Ісус казав про його смерть; вони ж гадали, що Він казав про спочинок у сні. Тоді Ісус каже їм одверто: Лазар помер, і Я за вас радію, що Мене там не було, щоб ви увірували. Та ходімо до нього. Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: Ходімо й ми з Ним, щоб разом умерти.

94. «Я – ВОСКРЕСІННЯ І ЖИТТЯ»

Прибувши, Ісус застав його вже чотириденним у гробі. Була ж Витанія недалеко від Єрусалима, стадій з п’ятнадцять, і багато з юдеїв зійшлось до Марти та Марії, щоб їх розважити по братові. Марта, почувши, що Ісус наближається, кинулась Йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті. Заговорила Марта до Ісуса: Господи, якби Ти був тут, мій брат не вмер би! Та й тепер знаю, що все, що Ти попросиш у Бога, Бог дасть Тобі. Ісус їй каже: Твій брат воскресне. Каже до Нього Марта: Знаю, що воскресне в останній день. Ісус відповів їй: Я – воскресіння і життя. Віриш тому? Каже йому: Так, Господи, вірую, що Ти – хрестос, син Божий, який гряде у світ цей.

95. ІСУС ПРОСЛЬОЗИВСЯ

Сказавши це, пішла й покликала свою сестру Марію й каже пошепки: Прийшов Учитель і тебе кличе. Як тільки вона те почула, встала хутко і пішла до Нього. Ісус ще не ввійшов був у село, Він був на тому місці, де Його зустріла Марта. Юдеї, що були з нею в хаті та її розважали, побачивши, що Марія встала хутко й вийшла, пішли за нею, бо думали, що вона йде до гробу, щоб там плакати. Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус і, побачивши Його, впала Йому до ніг і сказала йому: Господи, якби Ти був тут, мій брат не вмер би! Ісус, побачивши, що вона плаче, і що юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і, зворушений, спитав: Де ви його поклали? Кажуть йому: Іди, Господи, і подивись. Просльозився Ісус. Тоді юдеї стали казати: Бач, як Він його любив! А деякі з них мовили: Чи цей, що зробив зрячими сліпого очі, не міг так учинити, щоб і той не помер?

96. «ЛАЗАРЕ, ВИЙДИ СЮДИ!»

Ісус знову розжалобився й пішов до гробу. Була то печера, і на вході був камінь. Ісус сказав: Відкотіть камінь. Марта, сестра померлого, каже Йому: Господи, вже чути запах, бо четвертий день уже. Озвався Ісус: Хіба Я не казав тобі, що, як увіруєш, побачиш славу Божу? І відкотили камінь. Ісус звів очі вгору й мовив: Отче, дякую Тобі, що вислухав єси Мене. Промовивши те, скликнув на весь голос: Лазаре, вийди сюди! І мертвий вийшов з обв’язаними крайкою руками й ногами, та з лицем, обмотаним хусткою. І сказав їм Ісус: Розв’яжіть його і пустіть, хай іде.

97. СИНЕДРІОН УХВАЛЮЄ РІШЕННЯ ВБИТИ ІСУСА

Бачачи, що зробив Ісус, увірували в Нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії. Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв і оповіли їм, що зробив Ісус. Зібрали тоді первосвященики та фарисеї Синедріон й говорили: Що нам діяти? Той чоловік робить силу чудес! Якщо ми лишимо його так, усі увірують у нього! Від того, отже, дня вони радились між собою, як би Його вбити. Тому Ісус не ходив уже більше явно серед юдеїв.

98. ДРУГЕ ПРОВІЩЕННЯ СМЕРТІ Й ВОСКРЕСІННЯ

Вийшовши звідти, пройшли крізь Юдею, і Він не хотів, щоб хто про це знав. І пішов звідти у місто, зване Сепфоріс. Як же вони зібралися в Галілеї, Ісус сказав до них: Син людський готується бути виданим у руки людям, і вони Його уб’ють, але третього дня Він воскресне.

99. ХТО ХОЧЕ БУТИ ПЕРШИМ

Прийшли вони у Капернаум, і як був Він у домі, спитав їх: Про що ви розмірковували в дорозі? Вони мовчали, бо сперечалися були в дорозі, хто з них більший. Тоді Він, сівши, прикликав дванадцятьох і каже до них: Коли хто хоче бути першим, хай буде усім слугою.

100. ГОРЕ ВІД СПОКУС

Потім покликав дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже до них: Істинно кажу вам: якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Боже. Хто прийме одне з таких дитят у моє ім’я, той Мене приймає. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено було йому на шию і він був утоплений у глибині моря. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять! Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Батька небесного.

101. АВТОРИТЕТ НОВОЇ ГРОМАДИ

Коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. Коли не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа полагоджувалась за словом двох або трьох свідків. І коли він не схоче слухати їх, скажи громаді; коли ж не схоче слухати громади, хай буде для тебе як поганин. Істинно кажу вам: де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них.

102. ПРОЩАТИ ОДИН ОДНОМУ

Тут підійшов Петро й каже до Нього: Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до семи разів прощати? Ісус промовив до нього: Не кажу тобі: до семи разів, а до семидесяти семи.

103. НЕБЕСНИЙ ВОГОНЬ ВОАНЕРГЕС ДІТЕЙ БЛИСКАВКИ

І коли Ісус скінчив ці слова, пішов з Галілеї. Бо як наблизився час, Ісус твердо постановив пуститися в дорогу до Єрусалима. І вислав посланців перед собою; пішли вони й увійшли в якесь самарянське село, щоб Йому приготувати місце. Та самаряни Його не пустили, бо сприйняли Його за прочанина до Єрусалима. Побачивши те, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш – ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх. Ісус, обернувшись, став докоряти їм. І вони пішли в інше село.

104. ПОВЧАННЯ ПРО МОЛИТВУ

Раз якось Він молився в одному місці, і як закінчив, сказав до Нього один з його учнів: Господи, навчи нас молитись, як Іван навчив своїх учнів. Він до них промовив: Якби хто з вас мав приятеля, і той прийшов до нього опівночі і сказав до нього: друже, позич мені три хліби, бо приятель мій прибув до мене з дороги, і я не маю що йому дати, а той зсередини відповів би йому: не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зо мною в ліжку; не можу встати й дати тобі; кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, однак через його настирливість підведеться й дасть, скільки той потребує. Отож кажу вам: просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує, хто шукає, находить, і хто стукає, тому відчиняють.

105. ІСУС ПЕРЕХОДИТЬ ЙОРДАН БРОДОМ БІЛЯ ЕНОНА

І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Іван раніш омивав, і перебував там. Багато людей зійшлося до Нього й казали: Іван не зробив жодного чуда, але все, що Іван казав про Нього, була правда. І численні увірували в Нього.

106. ЧИ МОЖНА ЧОЛОВІКОВІ ВІДПУСТИТИ ЖІНКУ?

І, знову перейшовши Йордан, прибув Ісус у сторони Юдеї. Сила народу йшла за Ним, і Він їх, за своїм звичаєм, знову навчав і оздоровив там. І підійшли до Нього фарисеї, і, спокушаючи Його, спитали: Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якої-небудь причини? Він відповів їм: Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх, чоловіка і жінку, і мовив: тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і вони будуть двоє єдиним тілом, – так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог злучив, людина хай не розлучає. Кажуть вони до Нього: Чому ж тоді Мойсей велів дати розвідний лист і відпустити її? Він сказав їм: Задля жорстокості сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших. А Я кажу вам: хто відпускає свою жінку і жениться з іншою, той чинить перелюб; і хто жениться з розведеною, чинить перелюб. В домі ж учні знов Його про те спитали. І він сказав їм: Хто відпускає свою жінку й бере іншу, чинить перелюб з нею. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, чинить перелюб.

107. ЦАРСТВО БОЖЕ ВСЕРЕДИНІ ВАС

А як спитали Його фарисеї, коли прийде Царство Боже, Він відповів їм: не приходить Царство Боже помітним чином, і не скажуть: ось воно тут – або: он там – бо Царство Боже є всередині вас.

108. ІСУС БЛАГОСЛОВЛЯЄ ДІТЕЙ

Тоді привели до Нього малих дітей, щоб Він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж докоряли їм. Бачачи те, Ісус сказав їм: Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до Мене, бо таких Царство Боже. Істинно кажу вам: хто Царства Божого не прийме, як дитина, той не ввійде до нього. І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх, і пішов звідти.

109. «ЯК ТЯЖКО БАГАТІ ВХОДИТИМУТЬ У ЦАРСТВО БОЖЕ»

Коли Він уже вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед Ним навколішки й почав Його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб унаслідувати життя вічне? Чого називаєш Мене благим? – сказав Ісус до нього. – Ніхто не благий, крім одного Бога. Заповіді знаєш: люби Бога над усе і люби ближнього твого, як себе самого. Він у відповідь мовив до Нього: Учителю, я все те дотримував змалку. Чого мені ще бракує? Тоді Ісус, глянувши на нього, змилосердився і сказав йому: Якщо хочеш бути досконалий – піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небесах. Тоді приходь і йди зі Мною. Той, засмучений тим словом, відійшов вельми зажурений, мав бо великі багатства. Ісус, глянувши навколо, сказав до своїх учнів: Як тяжко багаті входитимуть у Царство Боже.

110. ПАЛІНГЕНЕЗІЯ-РЕІНКАРНАЦІЯ І ЖИТТЯ ВІЧНЕ

Тоді озвався Петро і сказав до Нього: Ось ми покинули все й пішли за Тобою; що будемо за те мати? Ісус відповів їм: Істинно кажу вам: ви, що пішли за Мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте.

111. СЛІПИЙ ЖЕБРАК ВАРТИМЕЙ

Приходять вони в Єрихон. Коли ж Він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихона, син Тимея – Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Довідавшись, що то Ісус з Назарета, закричав він, кажучи: Сине Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною! Багато хто сварив його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: Сине Давидів, змилуйся наді мною! Ісус спинивсь і каже: Покличте його! Кличуть, отже, сліпого й кажуть до нього: Дерзай! Устань, Він кличе тебе. Тоді він, скинувши верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. Ісус, звернувшись до нього, каже: Що хочеш, щоб Я зробив тобі? Сліпий Йому каже: Учителю мій – щоб я прозрів! Сказав Ісус до нього: Іди, віра твоя зцілила тебе. І негайно прозрів той, і пішов дорогою за Ним.

112. НАКАЗ ДОНОСИТИ НА ІСУСА

Наближався ж юдейський Пейсах, і багато людей з краю прибуло перед Пейсахом до Єрусалима, щоб очиститися. Вони шукали Ісуса і, стоячи у храмі, говорили між собою: Як вам здається? Чи не прийде Він на свято? Первосвященики ж і фарисеї дали були наказ, що коли хто довідається, де Він, має донести, щоб Його схопити.

113. МАРТА І МАРІЯ, СЕСТРИ ЛАЗАРА З ВИТАНІЇ

Коли вони були в дорозі, за шість днів до Пейсаху прибув Ісус у село Витанію, де був Лазар, який був помер і якого воскресив Ісус. І одна жінка, Марта на ім’я, прийняла Його в хату. Там, отже, справили Йому вечерю, і Марта услуговувала. І Лазар був один з тих, які сіли з Ним до столу. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала Його слова. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла. Озвався Господь до неї і промовив: Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.

114. ПЕРВОСВЯЩЕНИКИ ЗМОВИЛИСЯ ВБИТИ ТАКОЖ І ЛАЗАРА

Тим часом багато юдеїв дізналися, що Він там, і зійшлися не тільки Ісуса ради, але також щоб Лазара побачити, якого Він воскресив з мертвих. Тоді первосвященики змовилися і Лазара вбити, бо численні юдеї лишили їх через нього й увірували в Ісуса.

115. ТРЕТЄ ПРОВІЩЕННЯ ПЕРЕХОДУ

Були ж вони в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними, і чудувались вони, ідучи за Ним. І коли наближались до Єрусалима, Ісус узяв набік дванадцятьох і дорогою сказав їм, що має з Ним статися: Оце ми піднімаємось до Єрусалима, і Син людський буде виданий первосвященикам і фарисеям, і засудять Його на смерть. І видадуть Його грішникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього, і катуватимуть, і, бичувавши, уб’ють Його, та третього дня Він воскресне.

116. «ЧАШУ, ЯКУ Я П’Ю, ПИТИМЕТЕ»

Тут Яків та Іван, сини Заведея, підходять до Нього разом зі своєю матір’ю, яка вклонилась, щоб Його щось просити. Він сказав їй: Чого бажаєш? Та Йому відповіла: Скажи, щоб оці два сини мої сіли у Твоїй славі один праворуч, другий ліворуч Тебе. Ісус сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити? Вони Йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку Я п’ю, питимете. Почули про те десятеро й обурились на Якова та Івана. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що ті, яких уважають князями народів, верховодять ними, і їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою.

117. ПЕРЕД УРОЧИСТИМ В’ЇЗДОМ ДО ЄРУСАЛИМА

Сказавши це, Ісус пішов попереду, здіймаючись до Єрусалима. І ось, як Він наблизився до Витфагії, що біля Оливної гори, послав двох із своїх учнів, кажучи: Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши до нього, ви зараз же знайдете прив’язане осля, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв’яжіть його і приведіть. Коли ж вас хто спитає: Навіщо відв’язуєте? – ви скажете: Господь його потребує. Пішовши, посланці знайшли, як Він сказав їм, осля, прив’язане коло дверей, на вулиці, і відв’язали його. Коли вони відв’язували осля, господарі його, що там стояли, спитали їх: Навіщо відв’язуєте осля? Ті відповіли: Господь його потребує. Привівши його до Ісуса, вони накинули на осля свою одежу й посадили Ісуса. І як Він їхав, багаточисельний натовп стелив свою одіж по дорозі, а інші різали з дерев гілки і клали по дорозі.

118. «ЦЕ ПРОРОК, ІСУС ІЗ НАЗАРЕТА В ГАЛІЛЕЇ»

Як він був близько до спуску з Оливної гори, вся громада Його учнів, ті, що йшли попереду, і ті, що йшли позаду, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, кажучи: Благословен, хто йде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава на висотах! Осанна в найвищих! Також сила людей, які прийшли на свято, почули, що Ісус іде в Єрусалим, і взяли пальмове гілля, й вийшли Йому назустріч з окликами: Осанна! Благословен грядущий в ім’я Господнє. Та й натовп, що був при Ньому, коли Він викликав Лазара з гробу й воскресив його з мертвих, свідчив про те. Тому-то натовп і вийшов Йому назустріч, бо довідався, що Він учинив те чудо. Тоді фарисеї між собою говорили: Бачите, що нічого не вдієте, бо весь світ іде за ним. І коли Він увійшов у Єрусалим, було вражене все місто, питаючи: Хто це такий? Натовпи казали: Це пророк, Ісус із Назарета в Галілеї. І Він увійшов у храм, і оглянув усе; а що було вже пізно, вийшов з дванадцятьма у Витанію.

119. ХРАМ ПЕРЕТВОРЕНО НА ПЕЧЕРУ РОЗБІЙНИКІВ

Знову приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус знайшов там продавців волів, овець і голубів; сиділи там і міняйли. І, зробивши бич із мотуззя, вигнав із храму всіх, що продавали й купували в храмі, і овець, і волів; перекинув столи міняйлів і гроші їхні розсипав, і перекинув ослони тих, що продавали голубів, і не дозволив, щоб хто переносив що через храм. Навчав Він їх і казав їм: Хіба не написано: «Дім Мій домом молитви назветься для всіх народів»? А ви з нього зробили печеру розбійників! А продавцям голубів сказав: Візьміть геть оце звідси і не робіть дому Божого торговельним домом. Юдеї ж озвались і мовили до Нього: Який знак даєш нам, що таке чиниш? Ісус у відповідь сказав їм: Зруйнуйте храм цей, і Я його за три дні поставлю. Юдеї відповіли: Храм цей будовано сорок і шість років, а ти його за три дні поставиш? Та Він говорив про храм свого тіла. І підійшли до Нього в храмі сліпі та кульгаві, і Він зцілив їх. Деякі з народу, чуючи ті слова, казали: Він справді пророк. Інші говорили: Він – месія. Ще інші мовили: Чи месія прийде з Галілеї? Хіба не сказано в Писанні, що месія має прийти з роду Давида, з села Вифлеєма, звідки був Давид? І виник роздор через Нього серед народу. А як настав вечір, Він, покинувши їх, вийшов з міста у Витанію, що на Оливній горі, і там заночував. За дня Ісус навчав у храмі, а по ночах виходив і перебував на горі, що зветься Оливною. Зранку ж увесь народ приходив до Нього в храм, щоб слухати Його. Первосвященики ж та старшина народу шукали Його вбити, та не знаходили, що б Йому зробити, бо весь народ, слухаючи Його, дивувався його науці і горнувся до Нього.

120. СМОКІВНИЦЯ Й ВІРА, ЩО ПЕРЕСУВАЄ ГОРИ

Наступного дня уранці, коли вони виходили з Витанії і верталися до міста, побачивши здалека смоківницю край дороги, вкриту листям, приступив до неї, та окрім листя не знайшов нічого. І, звернувшись до смоковниці, промовив: Хай повік у тебе буде багато плоду! Учні Його чули це. Проходивши ж тудою вранці наступного дня, вони побачили смоківницю, яка рясно зацвіла. Здивувавшись, учні говорили між собою: Як це смоківниця розквітла? Тоді Петро каже Йому: Учителю, дивися, смоківниця, яку Ти благословив, зацвіла! Ісус у відповідь сказав їм: Коли матимете віру й не завагаєтесь, зробите таке не тільки зі смоківницею. Майте віру бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що відбувається те, що каже, – буде йому так. Тому й кажу вам: коли молитесь і просите, віруйте, наче все вже отримали, і буде вам.

121. ПИТАННЯ ПРО ЗАКОННІСТЬ ВЛАДИ ІСУСОВОЇ

І ось вдосвіта прийшли знову в Єрусалим. І коли Він увійшов у храм, весь народ прийшов до Нього; Він сів і став їх навчати, звіщаючи Добру Новину. І підійшли до Нього первосвященики, вчені та старші й кажуть до Нього: Якою владою чиниш це? Хто дав тобі владу це робити? Ісус відповів їм: Я теж спитаю вас одну річ; дайте Мені відповідь, і Я скажу вам, якою владою Я чиню. Іванове омивання було з неба чи від людей? Дайте Мені відповідь. Вони почали міркувати між собою й говорити: Як відповімо: з неба, – скаже: чому ж ви не повірили йому? А скажемо: від людей, – боїмося народу, який поб’є нас камінням, бо всі вважають Івана за пророка. І відповіли Ісусові: Не знаємо. Ісус же сказав їм: І Я вам не скажу, якою владою Я це чиню. Почувши ці слова, первосвященики й фарисеї намагалися зараз же накласти на Нього руки, та боялися людей, бо ті мали Його за пророка. І залишили Його й відійшли.

122. ПОДАТОК КЕСАРЕВІ

Тоді фарисеї і первосвященики пішли й радили раду, як би Його спіймати на слові. І, назираючи за Ним, вони послали підглядачів зі своїх учнів, що удавали з себе праведних, щоб Його піймати на слові, схопити й видати начальству та владі намісника. Учителю, – кажуть вони, – ми знаємо, що ти щирого серця і що дороги Божої навчаєш по правді і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на лице людей. Скажи нам, як тобі здається: чи вільно давати кесареві податок, чи ні? Маємо давати чи не давати? Ісус, знаючи їхнє лукавство, озвався: Чого Мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть Мені податковий гріш, щоб Я бачив. Ті принесли Йому денарій. Він спитав їх: Чий це образ і напис? Відповідають Йому: – Кесарів. Тоді Він до них каже: Віддайте кесареве кесареві, а Боже – Богові. Почувши це, вони здивувались його відповіді й замовкли.

123. СЛУГИ СИНЕДРІОНА НЕ ЗМОГЛИ СХОПИТИ ІСУСА

Тоді ті, що хотіли Його схопити, лишивши Його, відійшли, бо не змогли спіймати Його перед людьми на слові, і ніхто не наклав рук на Нього. Вернулись слуги до первосвящеників та фарисеїв, і ті їх питають: Чому ви його не привели? Слуги відповіли: Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить. Фарисеї казали: Чи й ви дали себе звести? Невже хто зі старшини або фарисеїв увірував у нього? Та проклятий цей народ, що не знає закону!

124. САДУКЕЇ І ВОСКРЕСІННЯ

Того ж самого дня приступили до Нього садукеї, що кажуть, ніби нема воскресіння, і спитали Його: Учителю, Мойсей приписав нам: коли хто вмре бездітним, хай брат його одружиться з його жінкою і дасть потомство братові своєму. Було в нас сім братів. Перший, одружившись, умер, не маючи потомства, і залишив свою жінку братові своєму. Так само і другий, і третій – аж до сьомого. Нарешті, після всіх померла й жінка. Як вони воскреснуть, котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку. Ісус відповів їм: Сини цієї епохи женяться й виходять заміж. Ті ж, що удостояться осягнути тієї епохи, не женяться і не виходять заміж, та й вмерти вже не можуть, бо вони є рівними ангелам і є синами Бога. І, чуючи це, народ дивувався його навчанню.

125. НАЙБІЛЬША ЗАПОВІДЬ

Один же з вчених чув їхню суперечку й бачив, як Він їм добре відповів. Довідавшись від нього, як Ісус замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися навколо Нього. І от один із них, учений-законовчитель, підійшов і спитав Його, спокушаючи: Учителю, котра найбільша заповідь у законі? Він сказав до нього: Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді нема.

126. МИЛОСЕРДНИЙ САМАРЯНИН

Тоді той каже до Ісуса: І хто ж є мій ближній? Ісус мовив, кажучи: Один чоловік спускався з Єрусалима до Єрихона й потрапив розбійникам у руки, що його обдерли й побили тяжко, і пішли геть, залишивши його півмертвого. Випадково ішов якийсь священик тією дорогою, побачив він його, минув і пішов далі. Так само й левіт прийшов на те місце. Глянув на нього і пройшов повз нього. Але один самарянин, що був у дорозі, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився. Приступив він до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином, потім посадив його на свою скотину, привів до заїзду й доглянув його. Наступного дня він вийняв два денарія, дав їх господареві й мовив: Доглядай його, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли вернуся. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки? Він відповів: Той, хто вчинив над ним милосердя. Тоді Ісус сказав до нього: Іди і роби ти так само. Деякі з учених, озвавшися, заговорили: Учителю, Ти сказав добре. І не насмілювались ні про що більше Його питати.

127. ЖІНКА, ЯКУ СПІЙМАЛИ НА ПЕРЕЛЮБСТВІ

Привели тоді фарисеї до Нього жінку, спійману на перелюбстві, поставили її посередині і кажуть до Нього: Учителю, цю жінку спіймано саме тепер на перелюбстві. Мойсей у законі велів нам таких каменувати. А Ти що кажеш? Це вони так казали, спокушаючи Його, щоб мати в чому Його оскаржити. Ісус же нахилився додолу й писав пальцем по землі. А що вони наполягали та допитувалися в Нього, Він підвівсь і каже до них: Хто з вас без гріха, хай перший кине на неї каменем! І, знову нахилившись, писав по землі. Почувши те, вони стали виходити один по одному, почавши від найстарших, і лишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. Підвівсь Ісус і, не побачивши нікого, крім жінки, мовить до неї: Жінко, де ті, що тебе обвинувачували? Ніхто не осудив тебе? Та відповіла: Ніхто, Господи. Тоді Ісус сказав: І Я тебе не осуджую; іди та не гріши вже більше.

128. ОБЛУДНІСТЬ ФАРИСЕЙСЬКОГО ВЧЕННЯ ПРО МЕСІЮ І ДАВИДА

Тоді Він промовив до фарисеїв, зібраних докупи у храмі: Що ви думаєте про месію? Чий він син? Кажуть йому: Давидів. Він до них мовить: Та ж сам Давид у книзі Псалмів промовив був Святим Духом: Сказав господь господові моєму: сиди праворуч мене, поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. Коли, отже, Давид його називає господом, то як він може бути його сином? Ніхто з них не міг Йому відповісти й слова. І багато людей слухали Його радо.

129. ОСТОРОГА ПЕРЕД ФАРИСЕЯМИ

І коли весь народ слухав, Він сказав своїм учням: Остерігайтеся фарисеїв, що сіли на сідалищі Мойсея. В’яжуть тяжкі, не під силу тягарі і кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть. Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери й побільшують свої китиці. Люблять перші місця на бенкетах і перші сидження на зібраннях та вітання на майданах многолюдних, щоб люди звали їх: равві!

130. ОДИН ВАШ НАСТАВНИК – ХРЕСТОС

Ви ж не давайте себе звати: учитель; один бо ваш Учитель, а ви усі брати. Та й батька собі теж не іменуйте на землі: один бо у вас Батько – той, що на небесах. Ані наставниками не давайте себе називати, один бо ваш наставник – хрестос.

131. «ГОРЕ ВАМ, ФАРИСЕЇ»

Горе вам, фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Боже! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, робите його удвічі більше, ніж ви, гідним пекла. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, це – нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумні й сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує золото? Горе вам, фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а занедбуєте те, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. Горе вам, фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливості. Сліпий фарисею! Очисти спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. Горе вам, фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечисті. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливими, а всередині ви повні лицемірства й беззаконня. Змії, гадюче кодло! Як ви можете уникнути пекельного засуду?

132. ЛИШЕ ПРАВДА ВИЗВОЛИТЬ ЮДЕЇВ

Коли Він говорив так, численні увірували в Нього. Сказав тоді Ісус до юдеїв: Коли ви пробуватимете в моїм слові, справді будете учнями моїми; і ви пізнаєте правду, і правда визволить вас.

133. «ДИЯВОЛ ВАШ БАТЬКО»

Вони ж Йому відповіли: Ми потомки Авраама й не були ніколи невільниками ні в кого. Як же ти кажеш: будете визволені? Ісус відповів їм: Істинно, істинно кажу вам: кожен, хто чинить гріх, – гріха невільник. Диявол – ваш батько, і ви прагнете чинити волю батька вашого. Він був душогубець від початку і не тримався правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько. Тоді вони сягнули по каміння, щоб кинути на Нього.

134. «Я СКАЗАВ: ВИ БОГИ!»

Ісус же до них мовив: Багато добрих діл Я показав вам. За котре з тих діл каменуєте Мене? Юдеї відповіли Йому: За добре діло ми тебе не каменуємо, а за богохульство! За те, що, будучи людиною, ти робиш з себе Бога! Озвався до них Ісус: Хіба не написано в законі вашім: «Я сказав: ви – боги»? Юдеї знов сягнули по каміння, щоб каменувати Його, та Ісус пройшов серед них і вийшов із храму.

135. ЗЦІЛЕННЯ СЛІПОНАРОДЖЕНОГО

Проходячи, Ісус побачив чоловіка, сліпого зроду. Спитали Його учні: Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим родився? Відповів Ісус: Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому. Сказавши те, плюнув на землю, зробив глей із слини і помастив глеєм очі сліпому. І сказав до нього: Іди, вмийся в Силоамській купелі. І пішов той, умився, і вернувся зрячим. Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: Чи то не той, що все сидів і жебрав? Одні казали: То він. Інші: Ні, але подібний до нього. Він же каже: Це я! І спитали його: Як прозріли твої очі? Він відповів: Чоловік, що зветься Ісус, зробив глей, помастив мені очі і сказав: піди до Силоама й умийся. Пішов я, умився і прозрів. Вони його спитали: Де він? Каже той: Не знаю.

136. ФАРИСЕЇ ПИЛЬНО ДОПИТУЮТЬ ЗЦІЛЕНОГО

І ведуть того, що був сліпий, до фарисеїв. Фарисеї спитали його, як він прозрів. Він сказав їм: Він поклав мені на очі глей, я вмився і бачу. Деякі з фарисеїв казали: Цей чоловік не від Бога, бо не шанує суботи. Інші мовили: Чи може грішний чоловік такі чудеса чинити? І виникла серед них незгода. І знову кажуть сліпому: Ти ж що кажеш про того, що відкрив тобі очі? Той відповів: Він – пророк. Однак юдеї не вірили, що він був сліпий і прозрів, аж поки покликали батьків того, що прозрів. Спитали їх: Чи то ваш син, про котрого кажете, що він сліпим родився? Як же воно, що він тепер бачить? Батьки його у відповідь сказали: Знаємо, що то наш син і що сліпим родився. А як він тепер бачить – не знаємо, і хто відкрив йому очі – не знаємо. Спитайте його: він дорослий і скаже сам про себе. Так казали його батьки, бо боялися юдеїв: юдеї бо вже були змовилися, щоб виключити з громади кожного, хто Його визнаватиме месією. Тому батьки його сказали: він дорослий, його спитайте. І вони покликали удруге чоловіка, що був сліпим, і кажуть йому: Воздай славу Богові! Ми знаємо, що той чоловік – грішник. Озвався той: Чи він грішник, не знаю. Знаю одне: я був сліпим і тепер бачу. Вони йому сказали: Що він тобі зробив? Як він відкрив тобі очі? Той відповів: Я вже сказав вам, і ви чули; що іще хочете чути? Чи не хочете й ви його учнями стати? Ті з лайкою накинулись на нього і сказали: Ти – його учень! Ми – учні Мойсея. Ми знаємо, що до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він. У відповідь чоловік сказав їм: Тож воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, і він відкрив мені очі. Знаємо, що Бог не слухає грішників; а хто побожний і чинить його волю, того він слухає. Одвіку нечувано, щоб хто відкрив очі сліпому зроду. Якби він не був від Бога, не міг би був зробити нічого. Ті у відповідь йому сказали: Ти весь у гріхах родився і нас навчаєш? І прогнали його геть.

137. ХРАМ БУДЕ ЗРУЙНОВАНИЙ

І як виходив із храму, каже Йому один з його учнів: Учителю, глянь, яке каміння, яка будівля! Як він прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами! Ісус сказав до нього: Бачиш оці великі будівлі? Надійдуть дні, коли з усього цього не лишиться камінь на камені, що не був би перевернений.

138. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО ВІЙНУ

Як Він сидів на Оливній горі, проти храму, Петро, Яків, Іван та Андрій спитали Його на самоті: Скажи нам, коли це буде і який буде знак, коли все те має сповнитися? Тоді Ісус почав до них промовляти: Коли почуєте про війни та розрухи, будьте мужніми, бо треба, щоб це сталося.

139. ГНІВ ПРОТИ ЮДЕЙСЬКОГО НАРОДУ І СПУСТОШЕННЯ ЄРУСАЛИМА

Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте, що його спустошення наблизилось. Тоді ті, що в Юдеї, хай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, хай вийдуть з нього, ті ж, що будуть на полях, хай до нього не входять. Горе вагітним та тим, що у ті дні грудьми годують. Бо на землі буде насильство велике і гнів проти народу цього – вони поляжуть від вістря меча й підуть у неволю поміж усі народи. Моліться, щоб це не сталося зимою. Ось Я сказав вам усе наперед.

140. НЕМИНУЧІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРОРОЦТВА

І навів їм таке порівняння: Гляньте на смоковницю й на всякі дерева. Коли вони розпукуються, ви, глянувши, розумієте, що вже близько літо. Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що вже близько, при дверях. Істинно кажу вам: не мине це покоління, доки усе це не збудеться. Як же скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів: Ви знаєте, що через два дні буде Пейсах і Син людський буде виданий на розп’яття.

141. ПЕРВОСВЯЩЕНИКИ ШУКАЮТЬ, ЯК ПІДСТУПОМ УБИТИ ІСУСА

Два дні ж по тому мали бути Пейсах і Опрісноки, і первосвященики та старші шукали, як би Його схопити підступом і вбити, та казали: Тільки не під час свята, щоб не було якогось заколоту в народі. Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаті первосвященика, що звався Каяфа, і радились, як би підступом схопити Ісуса й убити. Увійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцяти.

142. МАРІЯ, СЕСТРА ЛАЗАРЕВА, ПОМАЗУЄ ІСУСА МИРОМ У ВИТАНІЇ

Коли Він був у Витанії, в домі Симона «Прокаженого», як був за столом, підійшла Марія з алебастровою посудинкою, наповненою фунтом вельми дорогого мира зі щирого нарду. Розбивши посудинку, вилила його на голову Ісуса і помазала його ноги й обтерла їх своїм волоссям; і наповнився дім пахощами мира. Обурився тоді один з його учнів, Юда Іскаріот, що мав Його зрадити, і гнівно каже: Навіщо така втрата мира! Чому не продано це миро за триста денарів і не роздано бідним? Але Ісус сказав: Лишіть її. Чого її непокоїте? Вона зробила для Мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою, і коли захочете, можете їм добро чинити; Мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: по цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідуватись ця Добра Новина, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї.

143. ЗРАДНИК ПРОДАЄ ВЧИТЕЛЯ ЗА ЦІНОЮ РАБА

Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би Його видати, і каже: Що хочете мені дати, я вам його видам? Почувши це, вони зраділи й згодились дати йому гроші, і відважили йому тридцять срібняків. Він пристав на те і з того часу шукав сприятливої нагоди, щоб видати Його тайкома.

144. ДЕЯКІ ГЕЛЛЕНИ ШУКАЮТЬ ІСУСА

Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі геллени. Вони приступили до Филипа, що був з Витсайди Галілейської, і стали його просити, кажучи: Пане, хочемо побачити Ісуса. Приходить Филип і говорить Андрієві, а Андрій з Филипом знову приходять і кажуть Ісусові. Ісус відповів їм: Прийшла година, щоб прославився Син людський. Істинно, істинно кажу вам: пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не вмре, лишиться саме-одне; коли ж умре, багато плоду приносить.

145. ПРИГОТУВАННЯ ДО СВЯТКУВАННЯ АРІЙСЬКОГО НОВОГО РОКУ

Першого дня, коли треба було паску жертвувати, приступили учні до Ісуса й питають: Де хочеш, щоб ми пішли і приготували Тобі їсти паску? Тоді він послав двох із своїх учнів Петра та Івана і сказав їм: Ідіть та приготуйте нам їсти паску. Ось коли ввійдете в місто, стріне вас такий то і такий то чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть лишень слідом за ним у господу, куди він увійде, і скажіть господареві дому: Учитель каже – час мій близько, у тебе Я справлю Паску з учнями моїми. Де світлиця, в якій Я з учнями моїми міг би їсти паску? Він покаже вам велику світлицю, вистелену килимами, там приготуйте нам. Пішли вони до міста й знайшли так, як Він сказав їм, і приготували паску. Коли ж настав вечір, прийшов Він з дванадцятьма учнями і сів з ними до столу.

146. ІСУС УМИВАЄ УЧНЯМ НОГИ І ДАЄ ЇМ ПРИКЛАД

Під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Юди Іскаріота, щоб Його зрадив, Ісус встав від вечері, скинув одежу, узяв рушник і підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав умивати учням ноги й обтирати рушником, яким був підперезаний. Підходить, отже, до Симона Петра, і той Йому каже: Ти, Господи, вмивати мені ноги? Ісус у відповідь каже йому: Те, що роблю, ти тепер не знаєш; зрозумієш потім. Петро Йому каже: Ні, не митимеш мені ніг повіки! Ісус йому відповідає: Коли Я тебе не обмию, не матимеш зо Мною частки. Каже до Нього Симон Петро: Господи, не тільки ноги, але й руки, і голову! Ісус каже йому: Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, але не всі. Знав бо, хто мав Його зрадити, тому й мовив: «Не всі ви чисті». Обмивши їм ноги, надів знову одежу, сів до столу й каже до них: Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і добре кажете, бо Я таким є. Коли, отже, Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні мити ноги один одному. Я дав вам приклад, щоб, як Я зробив вам, так і ви робили.

147. ІСУС ДАЄ ЮДІ ОСТАННІЙ ШАНС УНИКНУТИ ЗРАДИ

Сказавши так, Ісус стривожився духом і посвідчив: Істинно, істинно кажу вам: один з вас, що їсть зі Мною, Мене зрадить! Учні, збентежені, дивилися один на одного, не знаючи, про кого Він говорив. Засмучені глибоко, почали кожний з них питати один одного, хто б то з них міг бути, що мав те зробити, і один по одному почали Його питати: Чи то часом не я, Господи? Він відповів: Один з дванадцяти, що опускає зі Мною руку в миску. Син людський іде, як призначено, та горе тому чоловікові, через якого Син людський зраджується. Ліпше було б тому чоловікові не народитись! Юда, зрадник Його, і собі озвався: Чи то часом не я, равві? Був же за столом, при Його грудях, той з Його учнів, якого Ісус любив. До нього й кивнув Симон Петро та сказав йому: Спитай, хто той, про якого Він говорить. І він, нахилившись до грудей Ісуса, каже Йому: Господи, хто то? Ісус відповів: Той, кому Я, вмочивши у тарілку, дам кусень хліба. І вмочив кусень, і подав Юді Іскаріотові. Сказав йому Ісус: Що робиш, роби швидше! Але ніхто з тих, що були при столі, не зрозумів, про що Він йому говорив. А що Юда мав калитку, дехто гадав, що Ісус сказав йому: купи, чого нам треба на свято; або щоб дав що бідним. Узявши кусень, той зараз же вийшов. Була ж ніч...

148. НОВА ЗАПОВІДЬ

Коли він вийшов, Ісус промовив: Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного. Як Я любив вас, так любіть і ви один одного! По тому всі знатимуть, що ви Мої учні, коли матимете любов один до одного.

149. АРІЙСЬКИЙ РИТУАЛ ПОБРАТИМСТВА

Я дуже бажав їсти цю паску з вами, перш ніж Мені страждати, бо кажу вам, я її більше не буду їсти, аж поки вона завершиться в Царстві божім. І, взявши хліб, воздав хвалу, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: «Беріть, їжте». І, взявши чашу, воздав хвалу й мовив: Візьміть її й поділіться нею між собою, бо, кажу вам: не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до того дня, коли питиму його з вами новим у Царстві божім. І подав їм, кажучи: Пийте з неї всі – і пили з неї всі. І мовив: чиніть це на мій спомин. І, відспівавши славлення, вони вийшли на Оливну гору.

150. ЛЮБОВ І САМОВПЕВНЕНІСТЬ ПЕТРА

Тоді Ісус сказав їм: Усі ви потрапите у безвихідь цієї ночі, але після мого воскресіння Я випереджу вас у Галілеї. Озвався тоді Петро й каже Йому: Хоч би і всі потрапили у безвихідь, та не я! Ісус мовив до нього: Істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ж ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі відмовишся від Мене. Та Петро ще більше твердив: Хоч би мені прийшлося з Тобою і вмерти, не відречуся Тебе! Так само говорили всі учні.

151. КАЛИТКА, ТОРБА І МЕЧ

Далі сказав їм: Як Я вас посилав без калитки, без торби, без взуття, хіба вам чого бракувало? Нічого, – відповіли. І Він до них промовив: Тепер же хто має калитку, хай візьме так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч. Вони сказали: Господи! Ось два мечі тут. Він відповів їм: Достатньо.

152. «ВІДХОДЖУ І ДО ВАС ПОВЕРНУСЯ»

Хай не тривожиться серце ваше й не лякається! Ви чули, що Я вам сказав: відходжу і до вас повернуся. Уставайте, ходімо звідси! Ось надходить година, і вже тепер вона, коли ви розсієтеся кожен у свій бік і Мене лишите самого. Та Я не сам, бо зо мною Батько. Сказав Я вам це, щоб ви мали мир у Мені. У світі на вас тиснутимуть. Але дерзайте! Я переміг світ.

153. МОЛИТВА В ГЕТСИМАНІЇ

Тоді Він вийшов і пішов, як звичайно, до Оливної гори на той бік Кедрон-потоку, де був сад. Слідом за Ним пішли і його учні. Як же прибули на місце, що зветься Гетсиманія, і увійшли в сад, Ісус сказав їм: Не спіть і моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне. І сам відійшов від них так далеко, як кинути каменем, і, впавши на коліна, почав молитися. Підвівшись від молитви, Він підійшов до учнів і застав їх сплячими від утоми. І сказав їм: Спите, значить, і відпочиваєте? Вони ж не знали, що Йому відповісти, очі бо в них були отяжілі. І каже їм: Годі! Прийшла година: ось Син людський буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Вже наблизився мій зрадник.

154. ІСУС ВІДПУСКАЄ УЧНІВ І ВІДДАЄ СЕБЕ В РУКИ ЮДЕЇВ

І відразу, коли Він ще говорив, прибув Юда, що Його зрадив: він бо також знав те місце, адже Ісус та його учні часто там збиралися. Тож Юда, один з дванадцяти, узявши велику юрбу слуг первосвящеників, фарисеїв та старших народу, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами, мечами та кілками. Зрадник дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, то він: візьміть його й ведіть під доброю сторожею». Та Ісус, знаючи все, що мало з Ним статися, сам вийшов і мовив до юрби: Кого шукаєте? Ті відповіли: Ісуса Назарянина. Каже їм Ісус: Це Я. Стояв же з ними Юда, що Його зрадив. Коли Він їм сказав: «Це Я», вони подалися назад і впали на землю. Тоді Він спитав їх удруге: Кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назарянина. Озвався Ісус: Я вам сказав, що це Я. Коли, отже, шукаєте Мене, пустіть цих, хай ідуть. Юда ж відразу підійшов до Ісуса, щоб Його поцілувати, й каже: Радій, равві! І поцілував Його. Ісус його питає: Чого прийшов єси, друже? Юдо, поцілунком видаєш Сина людського? І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і вхопили Його. Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: Господи, чи не вдарити нам мечем? Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв у нього праве вухо. Слуга той звався Малхом. Ісус озвався: Лишіть! І мовив до Петра: Сховай твій меч у піхви! І, доторкнувшись до вуха, зцілив його. Тоді Ісус промовив до первосвящеників, начальників сторожі храму і старших, що були вийшли проти Нього: Наче на розбійника ви вийшли з мечами та киями! Коли Я щодня був з вами в храмі, ви не наклали рук на Мене; та це ваша година і влада темряви. Тоді всі учні лишили Його й розбіглися, і юдейські слуги схопили Ісуса.

155. ВЕДУТЬ ІСУСА ДО АННИ

Зв’язавши Його, повели спершу до Анни, який доводився тестем Каяфі, що був первосвящеником того року. То був Каяфа, що був порадив юдеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік».

156. ДОПИТ ПЕРЕД ПЕРВОСВЯЩЕНИКОМ АННОЮ

Спитав, отже, первосвященик Ісуса про його учнів і про його науку. Ісус відповів йому: Я говорив світові одверто. Я завжди навчав на зібраннях та в храмі, і нічого не говорив Я потайки. Чому мене питаєш? Спитай тих, які чули, що Я до них промовляв. Вони знають, що Я говорив. На ті слова один зі сторожі, який стояв там, ударив Ісуса в лице, кажучи: Так відповідаєш первосвященикові? Озвався Ісус до нього: Як Я зле сказав, доведи, що воно зле; а як добре, за що б’єш Мене? І відіслав Його Анна зв’язаного до первосвященика Каяфи. Ті, що схопили Ісуса, повели Його на суд до первосвященика Каяфи, де зібралися усі первосвященики та старші.

157. ПЕТРО З ІВАНОМ ПРОНИКАЮТЬ ДО ДВОРУ КАЯФИ

Слідом за Ісусом ішов здалека Симон Петро з іншим учнем – аж до палати первосвященика. Учень той увійшов у двір первосвященика з Ісусом. Петро ж стояв надворі біля дверей. Вийшов той інший учень, промовив до воротаря й увів Петра всередину.

158. ПЕТРО ВІДРІКАЄТЬСЯ І ПЛАЧЕ ВІД БЕЗСИЛЛЯ

Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: Чи й ти не з учнів Ісуса Галілея? Але той перед усіма відмовився і заявив: Не знаю і не розумію, що ти кажеш. І він вийшов на переддвер’я. Слуги й сторожа, розклавши вогонь посеред двору, посідали вкупі і грілися, бо було холодно. Сів і Петро між ними внизу на подвір’ї і грівся біля багаття, щоб побачити, чим воно скінчиться. Тут уздріла його інша слугиня і, приглянувшись до нього пильно, каже до тих, що там були: Цей був з Ісусом з Назарета. Мовили до нього: Чи й ти не з його учнів? Він знову заперечив і, клянучись, відмовився: Не знаю я цього чоловіка. Каже тоді один із слуг первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо: Чи не тебе я бачив у саду з ним? Ти таки справді один з них, бо ти галілеянин, адже твоя вимова тебе виявляє. Тоді Петро почав клястися та божитися: Я не знаю цього чоловіка. І враз заспівав півень. І Петро згадав слово, що Ісус казав був: «Раніше ніж півень заспіває, ти тричі відмовишся від Мене». І, вийшовши звідтіль, заплакав гірко.

159. СУДОВИЙ ФАРС

Первосвященики ж та весь Синедріон шукали ложного свідчення на Ісуса, щоб Його вбити, і не знайшли, дарма що було з’явилось багато ложних свідків, та свідчення їхні не були згідні. Нарешті прийшло двоє і кажуть: Ми чули, як він говорив: зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний. Але й ці свідчення не були між собою згідні. Тоді первосвященик, вставши посередині, спитав Ісуса: Не відповідаєш нічого, що оці свідчать проти тебе? Та Він мовчав і нічого не відповідав. Первосвященик каже до Нього: Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти хрестос – син Божий. Ісус відповів: Ви кажете, що це Я. Тоді первосвященик роздер свою одежу, кажучи: Він сказав богохульство! Нащо нам іще свідків? Ось ви тепер чули богохульство! Як вам здається? Ті відповіли: Він винен смерті.

160. ПОБИТТЯ ІСУСА ЧЛЕНАМИ СИНЕДРІОНА ТА ЇХНІМИ СЛУГАМИ

Тоді деякі з них почали плювати Йому в лице та бити кулаками; інші ж закривали Йому лице й били Його по щоках та казали Йому: Проречи нам, месіє, хто тебе вдарив? І багато іншого, глузуючи, говорили на Нього. Слуги, що тримали Його, також знущалися над Ним і били Його по щоках.

161. СМЕРТНИЙ ВИРОК І ВИДАЧА ІСУСА ПИЛАТОВІ

Як же почало світати, усі первосвященики і старші народу ухвалили рішення проти Ісуса, щоб Його умертвити. І, зв’язавши Ісуса, повели тоді Його від Каяфи у Преторію й видали правителеві Пилату. І почали Його обвинувачувати, кажучи: Ми знайшли, що цей підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він месія, цар. Та не увійшли вони у Преторію, щоб не осквернились і щоб могли їсти пейсах.

162. ІСУС ПЕРЕД ПИЛАТОМ

Вийшов тоді до них Пилат і промовив: Яку вину принесли ви на цього чоловіка? Ті йому у відповідь закричали: Якби він не був злочинець, ми б його тобі не видали! Пилат їм каже: Візьміть його й судіть за вашим законом. Юдеї йому кажуть: Нам не дозволено нікого вбивати! Ввійшов Пилат знов у Преторію, покликав Ісуса і каже до Нього: Ти цар юдейський? Ісус відповів: Кажеш те від себе чи інші так тобі про Мене оповіли? Озвався Пилат: Хіба я юдей? Первосвященики видали мені тебе. Що ти зробив? Відповів Ісус: Царство моє не від цього світу. Якби моє царство було від цього світу, слуги мої воювали б, щоб Я не був виданий юдеям. Та моє царство не таке. Мовив до Нього Пилат: То ти – цар? Відповів Ісус: Ти кажеш, що Я – цар. Я на те родився і прийшов у світ, щоб засвідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає мій голос. Озвався Пилат до Нього: Що таке істина? І знову первосвященики і старші обвинувачували Його багато, та Він не відповідав нічого. І знову спитав Його Пилат, кажучи: Не відповідаєш нічого? Дивись, скільки Тебе обвинувачують. Хіба не чуєш, скільки свідчать проти тебе? Та Ісус не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.

163. ГЕРОД ТАКОЖ ВИЗНАЄ НЕВИННІСТЬ ІСУСА І МИРИТЬСЯ З ПИЛАТОМ

Тоді Пилат вийшов знову до юдеїв і промовив до первосвя-щеників та юрби: Я не знаходжу ніякої вини в цьому чоловікові. Вони ж наполягали і кричали: Він народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галілеї аж сюди. Почувши це, Пилат спитав, чи цей чоловік галілеянин; і, довідавшись, що він з-під влади Герода, відіслав Його до Герода, який тими днями був також у Єрусалимі. Герод дуже зрадів, побачивши Ісуса, бажав бо здавна бачити Його, оскільки чув про Нього і сподівавсь побачити від Нього якесь чудо. Силу питань він Йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. Первосвященики ж та старші стояли там і сильно Його обвинувачували. Тоді Герод надів на Нього ясно-світлу одіж і відіслав Його назад до Пилата. І того ж самого дня Герод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.

164. ПИЛАТ ЗНОВУ НАМАГАЄТЬСЯ ВРЯТУВАТИ ІСУСА

Тоді, скликавши первосвящеників, старшин і народ, Пилат до них промовив: «Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не знайшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте його. Та й Герод не найшов, бо ж відіслав його до нас. На свято Пейсаху правитель звик був відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли. Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва, – розбійник, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. І от коли вони зібрались, Пилат каже до них: Кого бажаєте, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса – царя юдейського, називаного месією? Знав бо він добре, що первосвященики видали Його із заздрощів. І коли він сидів на судилищі, дружина Пилата прислала йому сказати: Нічого не роби праведникові тому. Та первосвященики і старші намовили народ просити, щоб пустив Варавву, а Ісуса видав на смерть. Тож вони всі разом закричали: Геть із цим, відпусти нам Варавву! Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, промовив до них знову: Що мені робити з тим, якого ви звете царем юдейським? Ті знову закричали: Розіпни його! Пилат спитав: Що поганого він зробив? Тоді промовив до них утретє: Яке зло вчинив він? Я не найшов у ньому нічого, гідного смерті. Покараю його й відпущу. Та вони ще гірше наполягали, кричачи сильно, і вимагали, щоб Його розіп’яти.

165. БИЧУВАННЯ ІСУСА, ЩОБ РОЗЖАЛОБИТИ ЮДЕЇВ

Взяв тоді Пилат Ісуса й велів Його бичувати. Вояки, сплівши вінок із тернини, поклали Йому на голову і одягли Його у багряницю. Знову вийшов Пилат надвір і промовив до них: Ось я виводжу вам його, щоб ви знали, що я ніякої вини не находжу в ньому. І вийшов Ісус у терновім вінку та в багряниці. Пилат сказав їм: Ось чоловік!

166. ОСТАННЯ СПРОБА ПИЛАТА ВІДПУСТИТИ ІСУСА

Як тільки побачили Його первосвященики та слуги, закричали: Розіпни! Розіпни його! Каже їм Пилат: Візьміть його ви й розіпніть, бо я ніякої вини не находжу в ньому. Юдеї йому відповіли: У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе Сином Божим. Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. Вернувся він ще раз у Преторію й каже Ісусові: Звідкіля ти? Ісус не дав йому відповіді. Каже Йому Пилат: Зі мною не розмовляєш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити тебе, і маю владу розіп’яти тебе? Відповів Ісус: Ти не мав би ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через це той, хто Мене тобі видав, має більший гріх. З тієї хвилини Пилат шукав, як би Його відпустити. Та юдеї кричали: Як відпустиш його, не будеш другом кесаря! Усяк, хто з себе робить царя, противиться кесареві! Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-арамейськи – Гаввата. А був то день, коли приготовляли Пейсах, близько шостої години. І каже до юдеїв: Ось цар ваш. Ті закричали: Геть! Геть із ним! Розіпни його! Пилат каже їм: Царя вашого розіп’яти? Первосвященики відповіли: Нема у нас царя, крім кесаря! І крик їхній переміг.

167. «КРОВ ЙОГО НА НАС І НА ДІТЕЙ НАШИХ!»

Пилат, бачачи, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: Я невинний крові його; ви бачили. Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших! Тоді він присудив, щоб сталось, як вони просили: відпустив їм Варавву, що за повстання й убивство був вкинутий у темницю і якого вони просили; Ісуса ж видав у їхню волю – на розп’яття.

168. РОЗП’ЯТТЯ НА ГОЛГОТІ

Опісля ж взяли вони Ісуса і повели Його на розп’яття, і Він ішов, несучи свій тавр. Виходячи ж, вони зустріли одного перехожого – Симона Киринеянина, батька Александра та Руфа, що вертався з поля, і примусили його нести тавр Його, тож поклали тавр на нього, щоб ніс за Ісусом. Ішов за Ним великий натовп людей і жінки, що плакали за Ним та голосили. Із Ним вели також двох інших злочинців, щоб їх скарати на смерть. І привели Його на місце, зване Череп, по-арамейськи Голгота, і дали Йому пити вина, змішаного зі смирною, але Він не прийняв. Там Його розп’яли і з Ним двох інших – одного праворуч, другого ліворуч Нього, Ісуса ж посередині. Ісус сказав: Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять. Була ж шоста година, коли розп’яли Його.

169. НАПИС НА ТАВРІ

Пилат велів зробити напис і прибити на таврі. Написано було: «Ісус Назарянин, цар юдейський». Багато з юдеїв читали той напис, бо місце, де був розп’ятий Ісус, було близько від міста. Написано було по-арамейськи, по-гелленськи і по-римськи. Тоді первосвященики юдейські мовили до Пилата: Не пиши: цар юдейський; але що він сказав: я – цар юдейський! Пилат відповів: Що написав я, те написав. Тоді вояки, розп’явши Ісуса, взяли його одіж і розділили на чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Хітон же не був зшитий, але весь згори додолу тканий. Тому сказали один до одного: Не дерімо його, киньмо на нього жереб, на кого впаде. Так і зробили вояки, а потім сіли, щоб Його стерегти там.

170. ЗНУЩАЮТЬСЯ НАД РОЗІП’ЯТИМ ІСУСОМ

Люди стояли й дивились. Ті ж, що проходили повз Нього, лихословили Його і, киваючи головами, промовляли: Агов! Ти, що руйнуєш храм і в три дні знов його будуєш, спаси себе, зійди з тавра! Так само й первосвященики разом зі старшими, глузуючи, говорили між собою: Інших спасав, хай спасе себе самого, коли він месія, Божий обраний! месія, цар Ізраїлю, хай зійде тепер із тавра, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, хай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий. Так теж і розбійники, що були з Ним розп’яті, ображали Його.

171. «ОТЧЕ, У ТВОЇ РУКИ ВІДДАЮ ДУХ МІЙ!»

При таврі Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Коли Ісус побачив матір і учня, якого Він любив, що стояв біля неї, сказав до матері: Жінко, ось син твій. Потім каже до учня: Ось мати твоя. І від тієї хвилини учень узяв її під свою опіку. А як настала шоста година, темрява наступила по всім краю аж до дев’ятої години. О дев’ятій же годині Ісус скрикнув сильним голосом: Лельо, лельо, лем в мя ся остані! – тобто Отче, у Твої руки віддаю дух Мій! Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Він Іліяху кличе!

172. СМЕРТЬ ІСУСА

По тому Ісус мовив: Маю спрагу. Стояла там посудина, повна води з кислим вином. І негайно побіг один і, намочивши губку в кислому напої та настромивши на тростину, дав до уст Йому пити. Інші ж казали: Лиши, побачимо, чи прийде Іліяху його рятувати. Скуштувавши кислого напою, Ісус скрикнув сильним голосом: «Звершилося!» і, схиливши голову, віддав духа. Усі Його знайомі стояли оподалік, було ж там також багато жінок, які дивилися здалека, що слідом за Ним ходили і Йому услуговували, як був Він у Галілеї, та й багато інших, що з Ним були прийшли в Єрусалим. При таврі ж Ісуса стояли Його мати, сестра Його матері Саломія – мати синів Заведея, Марія Клеопова – мати Якова Молодшого та Йосипа, та Марія Магдалина.

173. КОНТРОЛЬНИЙ УДАР СПИСОМ І ПОХОРОН ІСУСА У СПЕЦІАЛЬНІЙ ГРОБНИЦІ

Як же настав вечір, прийшов Йосип – заможний чоловік з Ариматеї, поважний радник, людина добра і праведна, що й сам прагнув Царства Божого і був таємно навчений Ісусом. Сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер.

Оскільки то була п’ятниця та щоб тіла не лишилися в суботу на таврі, бо був великий день тієї суботи, юдеї просили Пилата, щоб переламали їм голінки і їх зняли. Вояки прийшли й переламали голінки першому і другому, що були з Ним розп’яті. Та коли приступили до Ісуса і побачили, що Він уже помер, голінок Йому не ламали, але один з вояків проколов Йому списом бік.

Довідавшись від сотника, що Ісус вже мертвий, Пилат дозволив видати Йосипові тіло. Прийшов він, отже, зняв тіло Ісуса з тавра. Прийшов також Никодим і приніс смирни, змішаної з алое, фунтів зо сто. Марія Магдалина й Марія, мати Йосипа, йшли слідом. На тому місці, де Його розп’яли, був сад, і в саду – нова гробниця Йосипа, яку він висік у скелі і в яку нікого ще не клали. Жінки, які були прийшли з Ісусом із Галілеї, оглянули гробницю, потім сиділи проти гробниці і дивились, як клали тіло Ісуса. Чоловіки взяли тіло Ісуса й обгорнули його чистим полотном з пахощами. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшли.

174. ПОРОЖНЯ ГРОБНИЦЯ І АНГЕЛ ГОСПОДНІЙ

Як же минула субота і зайнялося на світання, першого дня тижня прийшли Марія Магдалина, Марія, мати Якова, Саломія, Іванна й інші жінки навідатися до гробниці. І говорили між собою: Хто нам відкотить камінь від входу до гробниці? – був бо дуже великий. Але, глянувши, побачили, що камінь вже відвалений. Увійшовши до гробниці, не знайшли тіла Господа Ісуса. Тут Марія Магдалина обернулась і бачить – стоїть Ісус. Та вона не знала, що то Ісус. Каже їй Ісус: Жінко, кого шукаєш? Вона, гадаючи, що то садівник, каже йому: Пане, як ти взяв Його, скажи мені, де ти Його поклав, і я Його візьму. Мовить до неї Ісус: Маріє! Вона, роззирнувшись довкола себе і більше нікого не побачивши, каже до Нього: Раввуньо! Ісус їй каже: Йди до Моїх братів і розкажи їм. А в цей час інші жінки були в гробниці і, не знайшовши тіла, чудувалися з того. Аж ось з’явився їм у променистих одежах юнак, що сидів праворуч. Вони схилили лице додолу, а той до них сказав: Не дивуйтесь! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, Його нема тут. Ось місце, де Його були поклали. Та ви біжіть хутко, скажіть Його учням, що Він воскрес із мертвих і що Він випередить вас у Галілеї: там Його побачите, як Він сказав вам. І вони поспішно лишили гробницю з великою радістю, і побігли сповістити Його учнів.

175. «СПОВІСТІТЬ МОЇХ БРАТІВ, ЩОБ ІШЛИ НАЗАД У ГАЛІЛЕЮ»

Аж ось Ісус зустрів їх і каже: Радійте! Ті підійшли й, кинувшись Йому в ноги, вклонились. Тоді Ісус сказав їм: Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галілею: там мене побачать. Отож побігли вони і оповіли все те одинадцятьом і всім іншим. Марія Магдалина ж прийшла до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, і розповідає їм. Пішов Петро й той інший учень, і приходять до гробниці. Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тому й прибув до гробниці перший. Нахилившись, він бачить – лежить полотнище, однак він не ввійшов. Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробу, бачить, що лежить полотнище. Тоді ввійшов і той інший учень, який перший був. І одинадцять учнів пішли в Галілею на гору, куди їм призначив Ісус.

176. З ЄРУСАЛИМА ДО ЕМАУСА

Аж ось того самого дня двоє з учнів ішли в місто, що звалось Емаус, сто шістдесят стадій від Єрусалима, і розмовляли між собою про те, що сталось. Як вони розмовляли та сперечалися між собою, Ісус наблизився й ішов разом з ними, але очі їм заступило, і вони Його не впізнали. Коли вони наблизилися до міста, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. Вони ж наполягали, кажучи: Залишся з нами, бо вже вечоріє і день уже похилився. Він увійшов, щоб залишитись. І от як Він був за столом з ними, взяв хліб, благословив і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони Його впізнали. Та Він зник від них. І казали вони один до одного: Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі. І негайно вони рушили, і знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними. І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони Його впізнали при ламанні хліба.

177. ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА НА АПОСТОЛІВ

Пізніше з’явився Він також і одинадцятьом, коли вони були за столом. Як звечоріло, і двері були зачинені там, де були учні, прийшов Ісус, став посеред них. Вони, схвильовані й у великім страху, гадали, що привида бачать. Та Він сказав їм: Чого стривожились? Чого сумніви постають у серцях ваших? Та це ж я! Доторкніться до Мене та збагніть, що привид тіла й кісток не має, як бачите, що Я маю. І зраділи учні, побачивши Господа. А як вони з радощів іще не йняли йому віри й дивувались, Він сказав: Чи не маєте тут чого їсти? Вони подали Йому кусень хліба і стільникового меду. Він узяв їх і їв перед ними. Потім, знявши руки, благословив їх і сказав: Мир вам! Як Мене послав Батько, так Я посилаю вас. Сказавши це, дихнув на них і каже їм: Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм. І ще промовив до них: Дана Мені всяка влада на небесах і на землі. Ідіть, отже, по всьому світу і проповідуйте Добру Новину всьому сотворінню і зробіть учнями усі народи, оновлюючи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам доручив. Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку.

178. ЩЕ ОДНА ПОЯВА УЧНЯМ У ГАЛІЛЕЇ

По тому Ісус явився своїм учням при Галілейському морі. Явився ж так: Симон Петро, Тома, на прізвисько Близнюк, Натанаїл з Кани Галілейської, сини Заведея і двоє інших його учнів були разом. Каже до них Симон Петро: Іду рибу ловити. Ті йому кажуть: Підемо й ми з тобою. Отож пішли й сіли в човен, але тієї ночі нічого не спіймали. Як настав ранок, стояв над берегом Ісус, але учні не знали, що то Ісус. Каже до них Ісус: Дітоньки, чи маєте чого перекусити? Каже тоді той учень, якого любив Ісус, до Петра: То – Господь! Симон Петро, почувши, що то Господь, накинув одежу, був бо роздягнений, і кинувся в море. Інші учні припливли човном, були бо недалеко від землі, ліктів з двісті. Коли, отже, вони вийшли на землю, бачать – жар розкладено, і на ньому – хліб. Мовить до них Ісус: Ходіть снідайте!

179. ПРОРОЦТВО ПРО МАЙБУТНЄ ЦЕРКВИ ПЕТРА

Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: Симоне Іванів! Чи любиш ти Мене божественною любов’ю більше, ніж оці? Той Йому відповів: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе земною любов’ю. І знову, вдруге каже до нього: Симоне Іванів! Чи любиш Мене божественною любов’ю? Відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе земною любов’ю. Тоді Він утретє йому каже: Симоне Іванів! Чи любиш Мене земною любов’ю? Засмутився Петро, що втретє його питає: чи любиш Мене? – і каже йому: Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що я люблю Тебе земною любов’ю. Каже йому Ісус: Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодший, підперізувався сам і ходив, куди сам хотів. А як постарієшся, простягнеш твої руки, і інший підпереже тебе і поведе, куди ти не хочеш. І, промовивши те, сказав йому Ісус: Іди за Мною!

180. ПРОРОЦТВО ПРО ГРЯДУЩУ ЦЕРКВУ ІВАНА

Обернувшись, Петро бачить, що за ним іде учень, якого любив Ісус і який під час вечері схилився Йому на груди і спитав: «Господи, хто той, що Тебе зрадить?» Побачивши його, Петро каже Ісусові: Господи, а цей що? Каже до нього Ісус: Якщо Я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною! І розійшлось це слово між братами, що той учень не вмре. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: Якщо Я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того?

181. КІНЦЕВЕ ЗАСВІДЧЕННЯ

Це той учень, який те свідчить і який написав те, і знаємо, що його свідчення правдиве. Є ще й багато іншого, що зробив Ісус, та якби воно було записане кожне зокрема, гадаю, що й самий світ не вмістив би написаних книг.


Повний текст автентичного Євангелія з коментарями читайте у книзі «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень», яку можна завантажити ТУТ:

Додатково читайте:



В тему:
Книга «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ»
25 березня - річниця воскресіння Ісуса Хреста. Воскресаймо!
Структура Арійської релігії (відео, аудіо)
Полюби і знешкодь! або Як любити ворога (відео, аудіо)
Пророцтво про Третій Гетьманат
Чому Іуда зрадив Ісуса?
День святого Понтія Пилата
Апостоли Ісуса: галілеяни чи іудеї?
Послання кризовому людству
Підстави оновлення Арійського календаря
Перехід 21—22 березня: Арійський Новий рік (Нова Паска)
Святкуємо арійський Новий рік з Ісусом Хрестом
Де і коли народився Ісус?
Іван Хреститель — відновлювач арійських традицій
Таємна вечеря чи арійський Новий рік?
Хай Буде! Ісус і Марія вітають нас арійським салютом
П’ятий елемент
Притча про інформаційну війну
 

Наші інтереси: 

Пряма настанова до дій!

Гравець: 
Ігор Каганець
2149

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка