Годинами ми майстрували візки та самокати з дощок й підшипників зі звалища, а коли вперше мчали з гори, згадували, що забули приробити гальма. Після того, як в’їжджали у колючі кущі кілька разів, ми розбиралися з цією проблемою.
Ми йшли з дому вранці й грали весь день, повертаючись тоді, коли запалювали вуличні ліхтарі там, де вони були.
Мобільних телефонів не було! Важко уявити.
Ми різали руки та ноги, ламали кістки та вибивали зуби, і ніхто ні на кого не подавав до суду. Бувало всяке. Винні були тільки ми та ніхто інший. Пам’ятаєте? Ми билися до крові й ходили в синяках, звикаючи не звертати на це уваги.
Ми їли тістечка, морозиво, пили лимонад, але ніхто від цього не товстішав, тому що ми весь час бігали і грали, пише Блискавка. З однієї пляшки пили кілька людей, і ніхто від цього не помер.
У нас не було ігрових приставок, комп’ютерів, 165 каналів супутникового телебачення, компакт дисків, мобільних телефонів, інтернету, ми мчали дивитися мультфільм всім натовпом в найближчий будинок, адже відиків теж не було!
Проте у нас були друзі. Ми виходили з дому й знаходили їх. Ми каталися на веліках, пускали сірники по весняних струмках, сиділи на лавочці, на паркані або в шкільному дворі й базікали, про що хотіли. Коли нам був хтось потрібен, ми стукали в двері, дзвонили в дзвінок або просто заходили й бачилися з ними. Пам’ятаєте? Без дозволу! Самі! Одні в цьому жорстокому й небезпечному світі! Без охорони! Як ми взагалі вижили?
Ми придумували ігри з палицями та консервними банками, ми крали яблука в садах і їли вишні з кісточками, і кісточки не проростали у нас в животі. Кожен хоч раз записався на футбол, хокей або волейбол, але не всі потрапили в команду. Ті, хто не потрапив, навчилися справлятися з розчаруванням.
Деякі учні не були такі кмітливі, як інші, тому вони залишалися на другий рік. Контрольні та іспити не поділялися на 10 рівнів, і оцінки включали 5 балів теоретично, і 3 бали насправді. На перервах ми обливали один одного водою зі старих багаторазових шприців!
Хто пам'ятає, що ще було у вашому дитинстві?
Я пам'ятаю, як купляли у найближчому гастрономі брикети киселю або кави з молоком за 15 копійок та гризли оце просто у дворі, як бігали з куснем хлібу, обмоченого у молоці (в кращому разі) або у воді і посипаного цукром. Я пам'ятаю, як робили вистави для сусідів просто неба з усіма необхідними причандалами (ширмою, ведучим, акробатичними "етюдами", танцями і піснями).
Ми виросли стійкими і творчими. Бодай третина з нас. Пережили "лихі" 90-ті. До теперішніх негараздів і безгрошів'я ставимося по-філософськи, адже пережили 90-ті, коли було ще гірше. Можливо, "пережили", тому що були молодими оптимістами.
Натомість ми не ставимося по-філософськи до несправедливості сьогоднішніх днів, коли вкотре після чергової "революції" отримали те, що отримали.
Але це вже тема нової замітки.
Пишіть свої історії. Живемо у складний і цікавий час. Пережили принаймні три технологічні цивілізації: магнітофони, CD-плейєри і МP3-плейєри, 3-G інтернет.... Мобільні телефони 3-х поколінь, відео на касетах, DVD-дисках, а тепер фільми просто он-лайн, дискети великі (тонкі), потім дискети менші, потім флешки і електонну пошту, а тепер передаємо інформацію он-лайн через хмари....
А ще робили дерев`яні мечі та луки і воювали цілими днями. Особливо, з 1987-го, коли показали перший британський серіал про Робіна Гуда. А також від ранку до темряви грали в "войнушки" з дерев`яними автоматами. Були дні, коли видиралися на високе дерево, на смертельно небезпечну висоту і жили на тому дереві весь день. Всі вуличні собаки, коти, були нам рідними. А розпалити ціле вогнище за допомогою лупи і сонячного проміння - то було справжнє магічне дійство...І саме головне - постійний рух на свіжому повітрі і нескінченне живе спілкування...І звісно ж, постійна небезпека поруч...Справді, як ми тоді вижили?))
Змінися сам і світ зміниться навколо тебе!
Коментарі
А ще брали ящик "Аромат садов" за руб 27 пляха і йшли у похід і жерли той ящик із залізних кружок. А вранішній сушняк давили дніпровською водою, лиш трішечки відгорнувши зелень - щоби набрати воду у ті ж самі залізні кружки.
Хай буде!
А "Золотую осень" по рубль восемь пам'ятаєте?
Точно-точно, "Золотая осєнь"! "Аромат садов" трішки дорожчий був. Але у нас вона була (кінець 70-х-початок 80-х) по руб 27. А ще було "Біле міцне" по рубль дві, або "Бецман" по-народньому. Але ми чомусь западали на "Зосі" (Золотая осєнь). Прикольно.
Хай буде!
Був навіть віршик про "Золотую осєнь":
Золотая осень,
Стоит рубль восемь,
Випьєш полбутилки
і глазки на затилке. :-)
А ще були "піонерські" та "комсомольські" збори, політінформації, "ленінські" уроки, а у вишах панування "комітетів комсомолу", коли відрахувати могли, їхніми рішеннями за що завгодно... . Сучасні студенти цього також не здатні второпати....
Сучасні студенти не знають також поїздки на помідори у вересні. В студентські роки весь вересень місяць збирали або помідори, або кавуни, або яблука, або виноград. Об'їдалися отим всім до несхочу. З кавуна їли тільки середину. Звісно, що працювали безплатно, що нинішнім студентам покажеться безумством. Але можна було брати з собою відро помідор або яблук кожного дня.
Не безплатно. Особисто я заробляв більше ста рублів. Точніше вже не пам'ятаю. Та й годували взагалі непогано у колгоспній їдальні. Сільскі жінки не вміли тоді із натуральної сировини робити гидоту, як у міських їдальнях.
А ще робили дерев`яні мечі та луки і воювали цілими днями. Особливо, з 1987-го, коли показали перший британський серіал про Робіна Гуда. А також від ранку до темряви грали в "войнушки" з дерев`яними автоматами. Були дні, коли видиралися на високе дерево, на смертельно небезпечну висоту і жили на тому дереві весь день. Всі вуличні собаки, коти, були нам рідними. А розпалити ціле вогнище за допомогою лупи і сонячного проміння - то було справжнє магічне дійство...І саме головне - постійний рух на свіжому повітрі і нескінченне живе спілкування...І звісно ж, постійна небезпека поруч...Справді, як ми тоді вижили?))
Змінися сам і світ зміниться навколо тебе!