Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Як ми взагалі вижили!? Дітям 50-60-70-х присвячується

У дитинстві ми їздили на машинах без ременів та подушок безпеки. Поїздка на возі, запряженому конем, в теплий літній день була невимовним задоволенням. Наші ліжечка були розфарбовані яскравими фарбами з високим вмістом свинцю. Не було секретних кришок на пляшечках з ліками, двері часто не замикалися, а шафи не закривалися ніколи. Ми пили воду з колонки на розі, а не з пластикових пляшок. Нікому не спадало на думку кататися на велосипеді в шоломі. Жах!

Годинами ми майстрували візки та самокати з дощок й підшипників зі звалища, а коли вперше мчали з гори, згадували, що забули приробити гальма. Після того, як в’їжджали у колючі кущі кілька разів, ми розбиралися з цією проблемою.

Ми йшли з дому вранці й грали весь день, повертаючись тоді, коли запалювали вуличні ліхтарі там, де вони були.

Мобільних телефонів не було! Важко уявити.

Ми різали руки та ноги, ламали кістки та вибивали зуби, і ніхто ні на кого не подавав до суду. Бувало всяке. Винні були тільки ми та ніхто інший. Пам’ятаєте? Ми билися до крові й ходили в синяках, звикаючи не звертати на це уваги.

Ми їли тістечка, морозиво, пили лимонад, але ніхто від цього не товстішав, тому що ми весь час бігали і грали, пише Блискавка. З однієї пляшки пили кілька людей, і ніхто від цього не помер.

У нас не було ігрових приставок, комп’ютерів, 165 каналів супутникового телебачення, компакт дисків, мобільних телефонів, інтернету, ми мчали дивитися мультфільм всім натовпом в найближчий будинок, адже відиків теж не було!

Проте у нас були друзі. Ми виходили з дому й знаходили їх. Ми каталися на веліках, пускали сірники по весняних струмках, сиділи на лавочці, на паркані або в шкільному дворі й базікали, про що хотіли. Коли нам був хтось потрібен, ми стукали в двері, дзвонили в дзвінок або просто заходили й бачилися з ними. Пам’ятаєте? Без дозволу! Самі! Одні в цьому жорстокому й небезпечному світі! Без охорони! Як ми взагалі вижили?

Ми придумували ігри з палицями та консервними банками, ми крали яблука в садах і їли вишні з кісточками, і кісточки не проростали у нас в животі. Кожен хоч раз записався на футбол, хокей або волейбол, але не всі потрапили в команду. Ті, хто не потрапив, навчилися справлятися з розчаруванням.

Деякі учні не були такі кмітливі, як інші, тому вони залишалися на другий рік. Контрольні та іспити не поділялися на 10 рівнів, і оцінки включали 5 балів теоретично, і 3 бали насправді. На перервах ми обливали один одного водою зі старих багаторазових шприців!

Хто пам'ятає, що ще було у вашому дитинстві?

Я пам'ятаю, як купляли у найближчому гастрономі брикети киселю або кави з молоком за 15 копійок та гризли оце просто у дворі, як бігали з куснем хлібу, обмоченого у молоці (в кращому разі) або у воді і посипаного цукром. Я пам'ятаю, як робили вистави для сусідів просто неба з усіма необхідними причандалами (ширмою, ведучим, акробатичними "етюдами", танцями і піснями).

Ми виросли стійкими і творчими. Бодай третина з нас. Пережили "лихі" 90-ті. До теперішніх негараздів і безгрошів'я ставимося по-філософськи, адже пережили 90-ті, коли було ще гірше. Можливо, "пережили", тому що були молодими оптимістами.

Натомість ми не ставимося по-філософськи до несправедливості сьогоднішніх днів, коли вкотре після чергової "революції" отримали те, що отримали.

Але це вже тема нової замітки. 

Наші інтереси: 

Пишіть свої історії. Живемо у складний і цікавий час. Пережили принаймні три технологічні цивілізації: магнітофони, CD-плейєри і МP3-плейєри, 3-G інтернет.... Мобільні телефони 3-х поколінь, відео на касетах, DVD-дисках, а тепер фільми просто он-лайн, дискети великі (тонкі), потім дискети менші, потім флешки і електонну пошту, а тепер передаємо інформацію он-лайн через хмари....   

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Дмитро Ткачук.
0
Ще не підтримано

А ще робили дерев`яні мечі та луки і воювали цілими днями. Особливо, з 1987-го, коли показали перший британський серіал про Робіна Гуда. А також від ранку до темряви грали в "войнушки" з дерев`яними автоматами. Були дні, коли видиралися на високе дерево, на смертельно небезпечну висоту і жили на тому дереві весь день. Всі вуличні собаки, коти, були нам рідними. А розпалити ціле вогнище за допомогою лупи і сонячного проміння - то було справжнє магічне дійство...І саме головне - постійний рух на свіжому повітрі і нескінченне живе спілкування...І звісно ж, постійна небезпека поруч...Справді, як ми тоді вижили?))

Змінися сам і світ зміниться навколо тебе!

Коментарі

Зображення користувача Бард Рой.
0
Ще не підтримано

А ще брали ящик "Аромат садов" за руб 27 пляха і йшли у похід і жерли той ящик із залізних кружок. А вранішній сушняк давили дніпровською водою, лиш трішечки відгорнувши зелень - щоби набрати воду у ті ж самі залізні кружки.

Хай буде!

Зображення користувача Олена Каганець.
0
Ще не підтримано

А "Золотую осень" по рубль восемь пам'ятаєте?

Зображення користувача Бард Рой.
0
Ще не підтримано

Точно-точно, "Золотая осєнь"! "Аромат садов" трішки дорожчий був. Але у нас вона була (кінець 70-х-початок 80-х) по руб 27. А ще було "Біле міцне" по рубль дві, або "Бецман" по-народньому. Але ми чомусь западали на "Зосі" (Золотая осєнь). Прикольно.

Хай буде!

Зображення користувача Олена Каганець.
0
Ще не підтримано

Був навіть віршик про "Золотую осєнь":

Золотая осень,
Стоит рубль восемь,
Випьєш полбутилки
і глазки на затилке. :-)

Зображення користувача Вiктор Нокiд.
0
Ще не підтримано

А ще були "піонерські" та "комсомольські" збори, політінформації, "ленінські" уроки, а у вишах панування "комітетів комсомолу", коли відрахувати могли, їхніми рішеннями за що завгодно... . Сучасні студенти цього також не здатні второпати....

Зображення користувача Олена Каганець.
0
Ще не підтримано

Сучасні студенти не знають також поїздки на помідори у вересні. В студентські роки весь вересень місяць збирали або помідори, або кавуни, або яблука, або виноград. Об'їдалися отим всім до несхочу. З кавуна їли тільки середину. Звісно, що працювали безплатно, що нинішнім студентам покажеться безумством. Але можна було брати з собою відро помідор або яблук кожного дня.

Зображення користувача Вiктор Нокiд.
0
Ще не підтримано

Не безплатно. Особисто я заробляв більше ста рублів. Точніше вже не пам'ятаю. Та й годували взагалі непогано у колгоспній їдальні. Сільскі жінки не вміли тоді із натуральної сировини робити гидоту, як у міських їдальнях.

Зображення користувача Дмитро Ткачук.
0
Ще не підтримано

А ще робили дерев`яні мечі та луки і воювали цілими днями. Особливо, з 1987-го, коли показали перший британський серіал про Робіна Гуда. А також від ранку до темряви грали в "войнушки" з дерев`яними автоматами. Були дні, коли видиралися на високе дерево, на смертельно небезпечну висоту і жили на тому дереві весь день. Всі вуличні собаки, коти, були нам рідними. А розпалити ціле вогнище за допомогою лупи і сонячного проміння - то було справжнє магічне дійство...І саме головне - постійний рух на свіжому повітрі і нескінченне живе спілкування...І звісно ж, постійна небезпека поруч...Справді, як ми тоді вижили?))

Змінися сам і світ зміниться навколо тебе!