Важливість: 
4

Спецтема:

Велосипед в системі Workout

Увійшовши в моє життя десь в 12-річному віці, велосипед залишається моїм улюбленцем до сьогодні.

В цьому блозі я не збираюся нікого агітувати, повчати чи навчати… Просто розповідаю про своє «хобі».


Велосипед – пристрасть на все життя

Моє дитинство і юність припали на часи, коли про інтернет, фітнес, воркаут, тренажери і тренажерні зали не мріяли навіть Станіслав Лем і Артур Кларк. Мізерна, більше міфічна, інформація була у нас про культуризм, який існував десь у «загниваючому капіталістичному світі». Практично єдиним джерелом інформації про комплекси вправ для фізичного розвитку був журнал «Физкультура и спорт» з рубрикою «Атлетическая гимнастика». В школі – лише уроки фізкультури декілька разів на тиждень, а в спортивні секції записували тільки тих, в кому тренер вбачав перспективного для спорту юнака чи дівчину.

В 14-річному віці  нас вже брали на облік у військовому комісаріаті і вважалося, що ми почали  проходити допризовну підготовку. З огляду на майбутню службу в армії (а в СРСР була загальна військова повинність) розумні батьки заохочували своїх дітей до заняття фізкультурою, плаванням, їздою на велосипеді влітку, і катанням на ковзанах та лижах взимку. А частина батьків, які хотіли вберегти своє чадо від військової служби, за хабарі добували лікарняні довідки на основі яких їхніх дітей звільняли від уроків фізкультури. Таким чином заздалегідь планувалося «відкосити» рідне дитятко від служби в армії.

Я належав до першої групи і ми із зверхністю (а досить часто і з презирством) ставилися до звільнених від уроків фізкультури, називаючи їх «жиропами» («жиропа», тобто «жирна ж**а»).

Хоча я теж бігав, плавав, катався на лижах і ковзанах, мені все ж найбільше подобався велосипед!

Велосипеди в той час були культовою річчю, мрією мільйонів радянських громадян. Вони були досить дорогими і мати власний велосипед було престижно. А в нашій сім’ї був велосипед «Турист»!


«Турист» – велосипед мого дитинства і юності…


Увійшовши в моє життя десь в 12-річному віці, велосипед залишається моїм улюбленцем до сьогодні.

За час, що я служив в армії (3 роки), багато що змінилося в нашій сім’ї і коли я повернувся після служби додому, то мого улюбленця вже не було. Куди його родичі поділи, мені так і не стало відомо… Далі були роки навчання, шлюб, народження дитини… і придбання велосипеда та поновлення регулярних «покатушок» весь час відкладалося… Але для доньки, коли їй виповнилося 11 років, ми купили складний велосипед. Здається він називався «Десна».

* * *

Другий у своєму житті велосипед я придбав у 2005 році на гроші з гонорару за підготовку перевидання книги Звонарьова «Агентурная разведка» (мій авторський видавничий проект «Спецслужбы в войнах ХХ века», який я очолював і здійснював, працюючи у Юрія Збітнєва).

Коли я прийшов купувати велосипед, то продавець запитав мене: «Для чого Ви купуєте велосипед?». Вислухавши мою відповідь, він підвів мене до велосипеда, який був дуже схожий на велосипед мого дитинства, і сказав: «Беріть ось цей, не пожалкуєте. Всього 100 доларів і Вам його вистачить на десяток років». Моя зарплата на той час становила 300 доларів на місяць і я купив запропонований велобайк. Це був МТВ400.

Продавець мене не обманув! Я катаюся на велосипеді і влітку, і взимку; в жарюку і в дощ… І вже минув строк, який продавець визначив на життя велосипеда, а він себе чудово почуває…



З обладнання на велосипеді стоїть т.зв. вело-комп’ютер, сигнал-сирена, потужна фара (3WLED, 120 lumens, 120 meters), дві сумочки для інструменту.



Також вожу з собою GPS-навігатор (7”).



Традиційні велобайкери мають свій стиль в одежі і аксесуарах. Оскільки я дотримуюся мілітарі-стилю, то відповідно до нього скомпонував одежу для різних сезонів року і спорядження.

У вело-прогулянки та вело-походи необхідно брати як інструмент на випадок проколу шини та іншого дрібного ремонту, так і одежу на випадок зміни погоди чи дощу, аптечку, продукти харчування, воду і напої…

Для пізньої весни, літа і ранньої осені – я змайстрував систему на базі стандартної британської PLCE з використанням підсумків від тропічного варіанту жилету.



Для пізньої осені, зими і ранньої весни я використовую швейцарську уніформу TAZ 56, в якій багато вантажних кишень.



Шолом я також використовую більш міцний, ніж традиційний для велосипедистів, оскільки для голови запасних частин не передбачено. Влітку я надягаю на нього захисний чохол, щоб шолом не випадав із загальної кольорової гамми. Взимку він чудово вписується у загальну кольорову гамму з курткою, штанами, наколінниками.



Ще один важливий компонент – захисні окуляри. В теплий період року я користуюся сонцезахисними пластиковими окулярами, а в зимовий – стандартними тактичними окулярами.



Важливим компонентом спорядження є мачете! З одного боку це чудовий аргумент для захисту, з іншого – у правоохоронців немає жодних зауваг щодо його наявності на моєму поясі! Згідно з законодавством – мачете суто кухонний аксесуар.



Вело-прогулянки і вело-походи

Я поділяю «покатушки» на дві категорії: вело-прогулянки (протягом до 3-4 годин) і вело-походи (з ранку до вечора). Відповідно до цього і складається раціон їжі і напоїв.

Одразу скажу, що велосипед і алкоголь, навіть пиво, НЕСУМІСНІ!

Воркаут

Не буду ретроградом і промовлю це новомодне слово…

На природі завжди можна знайти місце для заняття фізичними вправами.

Традиційні фізичні вправи: віджимання, присідання; підтягування на гілці… і т.п.
З собою можна також возити палицю (довжиною 60 см) з твердого дерева. З одного боку, з нею можна робити багато вправ для фізичного розвитку; з іншого – з нею можна відпрацьовувати багато бойових вправ.

Оскільки велосипед важить десь 18 кг, то його можна використати як штангу для тренування біцепсів (тримаючи за раму двома руками і піднімаючи перед собою).

* * *

Якщо є запитання, то задавайте. Відповім…


Наші інтереси: 

Гармонійно розвиватися і бути в чудовій фізичній формі!

Гравець: 
Володимир Федько
231

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка