Український герб - три суті Божественного

Почнемо з того, що означують як Тризуб. Тризуб на гербі – значок, дещо схожий на вила, - бачать ті, хто звик сприймати поверхову картинку, тобто бачити те, що показують, і називати це відповідно побаченому. Так зазвичай роблять діти.

Прав, Яв і Нав відкриває більш глибоке значення  символу із розумінням прихованої суті речей. Цим поняттям послуговувалися наші предки, і воно було відповідним тогочасному рівню розвитку людської свідомості. Це рівень розвитку уже дорослої людини, яка оперує не тільки предметними, а й абстрактними поняттями.

З Трисуттям уже набагато об'ємніше і повноцінніше. І цікавіше водночас.Бо його назва виносить нашу свідомість у світ неосягненного – у світ Божественний. Але спробуємо наблизитися до осягнення все ж таки - з підручними засобами свідомості.

Що таке взагалі Трисуття? Це «три суті» Бога, три лика Бога, три його іпостасі в Єдиному. Тобто наш герб, наш символ, являє собою ні більше ні менше, як  концентровану божественність. Це таїна нашого національного єства, яку нам даровано долею і запропоновано у собі розкрити.

Повертаючись до трьох сутностей Бога. Взагалі це є те, на чому базується буття, на чому стоїть світ. Лиш уявити собі цю грандіозність… Перша суть Бога – Творяща, на ній базується все, що твориться у світі. Велика космічна творчість - база усього, що є. Друга суть Бога – Зберігаюча, вона ніби устатковує створене і є хранитем його цілісності. Вона водночас є і гармонізуючою щодо першої і третьої суті, тобто зберігає їхню космічну рівновагу у просторі. Третя суть Бога – руйнуюча, але її неосягненність для звичного розуму в тому, що водночас вона і та, що потенційно творить. Тобто третя суть руйнує старе і віджиле, щоб розчистити шлях новому, більш насущному, більш розвиненому, більш еволюційному.

 У індуїстській традиції ар’їв ці три суті Бога віддзеркалюються в тримурті - триєдності Бога: Брахма, Вішну, Шива.  Всі три - суть Один. Лиш для людського сприйняття розумом ціле розкладено на частини.

Коли ми концентруємося на центрі нашого герба, то зором виділяємо там птаха – ще один символ у символі, можна сказати – духовне серце герба. І цікаво, що хтось бачить птаха таким, що опускається з висот у низини людського буття, ніби енергетично атакуючим, а хтось – злітаючим вгору, в безкрай Безмежності для возз'єднання із Істиною свого буття. І в цьому нема протиріччя, тому що має місце і те, і друге – причому одночасно. Розкладемо весь двоєдиний процес "на елементи" для ясності.

Птаха у центрі назвали Соколом Волі - того, що злітає з небес у низини, і Лебедем (Парамахансою) - того, що злітає до висот. Птах має дві назви, і два варіанти його сприйняття, але при цьому то єдиний птах. Птах символізує одночасно Святий Дух і дух самого українства: Дух, що спускається з Божественного простору і освячує собою українство, і Волю українства, що піднімається силою Духу у простір Божественного.

Але що таке взагалі Дух? Дух є Енергія. (Взагалі існує лиш одна відначальна Божественна Енергія, яка має багато назв, але при цьому то завжди одна й та сама єдина Енергія.)  Людське тіло є каналом для цієї Енергії, яка сходить зверху і через тім’я (енергетичний центр Сахасрара) по каналу хребта (енергетичний канал Сушумна) струмить по тілу до копчика (енергетичний центр Муладхара) і далі по каналам Іда і Пінгала (через ступні) надходить у землю. Одночасно із землі по тих же каналах Енергія піднімається тілом і виходить у космос через тім’я, вищеназваний енергетичний центр Сахасрара. Тобто процес є одночасним і безперервним. Тому і наш птах (Сокіл Волі-Лебідь) є одночасно Духом, що сходить і освячує тіло, і Духом, що піднімає в космос Енергію Землі  через наше тіло, захоплюючи генеровану нами Енергію. Виходячи з цього,  людина у своєму матеріальному тілі постає  у вигляді моста - каналу, що енергетично поєднує світи земний і божественний.

Ми роздивилися ще один аспект божественної космічності нашої української символіки. Як бачимо, при такій поліваріантності назви ні в чому немає протиріччя, трисуття єдиного дивовижним чином вміщує в себе ВСЕ. Бо є відображеною суттю Божественного, яке за визначенням є ВСЕ, ЩО Є. Не знаю, як у кого, а в мене дух захоплює  від цієї грандіозності … А це ж іще не завершене пізнання нашого символу, а лиш доторк до пізнання, бо у пізнанні ми завжди лише на порозі...

Думається, що взагалі процес руху Божественної Енергії у нашому символі більш багатий і красивий, наразі маємо лише пунктирне начертання. І то не дивно. Бо хіба людський розум здатний осягнути собою Божественність? Це можливо лиш у тому випадку, коли ми своєю свідомістю піднімаємося настільки неосягненно високо, що розчиняємося у Ній і стаємо Нею... Бо Бога неможливо осягнути - Богом можна лише БУТИ.

Те, що Україна має своїм символом Божественну сутність, взагалі… від цього дух захоплює. І дає нам зрозуміти, яка велична потенціальність закладена в українство. Той, хто відкриває її не лише розумово-теоретично, а через власне духовне серце, піднімається над світами.