Німеччина й Австрія критикують можливе розширення американських санкцій проти Росії. Ними, кажуть вони, США переслідує свої інтереси та втручається в енергетичну політику ЄС. Зокрема, перешкоджаючи реалізації суперечливого газпромівського проекту «Північний потік-2». Як пояснює в інтерв’ю старший науковий співробітник аналітичного центру Bruegel в Брюсселі Георг Захман, якщо цей газогін таки буде прокладений, то за це буде заплачена чимала «зовнішньополітична ціна».
Міністр закордонних справ Німеччини та канцлер Австрії у своїй заяві нарікають, що Конгрес США, вирішивши впровадити нові санкції проти Росії, не проконсультувався із ЄС. Намагаючись витіснити російський газ із європейського ринку, ці санкції, кажуть Берлін та Відень, завадять роботі їхніх енергетичних компаній, зокрема в проекті «Північний потік-2». Чи ускладнять ці санкції просування цього проекту, який, зокрема, має на меті позбавити Україну транзитних можливостей?
– Вважаю, залучення Сполучених Штатів у долю цього газового проекту має дві сторони. З одного боку, це цілком може вбити цей проект.
Якщо американці таки спроможуться довести до кінця ідею нових санкцій, то великі європейські нафтогазові компанії, які беруть участь у реалізації цієї газпромівської ініціативи, не захочуть працювати, перебуваючи під американськими санкціями. Тож вони відмовляться від причетності до «Північного потоку-2». У такому разі проект може зупинитися.
Але якщо це не знищить проект, європейці вважатимуть впровадження таких санкцій втручанням Америки у внутрішні європейські справи. Як наслідок, «Північний потік-2» може, попри те, що очевидної потреби у ньому немає, ще й отримати додаткову підтримку.
Георг Захман, старший науковий співробітник аналітичного центру Bruegel в Брюсселі
У 1980-х роках тодішня американська адміністрація чинила великий спротив проекту «Ямал», між тодішнім Радянським Союзом та Західною Європою. І він діє, попри американську опозицію. Тож, я думаю, що санкції, запропоновані американським сенатом, або вб’ють «Північний потік-2», або ж, навпаки, посилять його.
– Ви кажете «очевидної потреби в цьому проекті немає». Чому ж, попри спротив східноєвропейських і скандинавських держав, а також деякою мірою євроустанов Брюсселя, Німеччина й Австрія так наполегливо відстоюють необхідність просування «Північного потоку-2»?
– Моя позиція така: проект «Північний потік-2» не допоможе Європейському союзу. З одного боку, низка держав матимуть від нього вигоду. Зокрема, в бізнесовому сенсі Німеччина від нього виграє, що й пояснює, чому німці популяризують цей проект.
Ця країна стане європейським газовим «хабом», отримає транзитні гроші, адже газ буде йти не зі Східної Європи до Німеччини, а навпаки. І найголовніше – на німецькому ринку газ буде дешевшим, ніж у інших країнах. Росія заповнить його газом, аби завадити постачанням з Норвегії, продукції з Нідерландів і зрідженого газу. Буде створене щось на кшталт «стіни дешевого газу», і самі німці від цього матимуть вигоду.
Але, з іншого боку, це негативно позначиться на інших європейських країнах. І найважливіше – на Україні. Вона може втратити не лише значні транзитні доходи, але українцям стане складніше імпортувати газ із Західної Європи, чи так як це є сьогодні – зі Словаччини. Донині саме це допомагає Україні й протистояти тиску з боку «Газпрому» й, безумовно, зберігати свою політичну незалежність. Тому, якщо «Північний потік-2» таки буде прокладений, то за це буде заплачена і чимала «зовнішньополітична ціна».
– Критикуючи нові санкції, міністр закордонних справ Німеччини Зіґмар Ґабріель та канцлер Австрії Крістіан Керн пишуть, що США таким чином переслідує свої інтереси, зокрема хоче замінити російський газ своїми постачаннями зрідженого газу. Чи це так, чи зможе американський газ витіснити російський?
– Заява Ґабріеля й Керна дійсно вказує на те, що США мають на свої аргументи проти «Північного потоку-2», бо він, мовляв, завадить експорту американського зрідженого газу. Але, на мій погляд, нині до ЄС постачається 100 мільярдів кубометрів російського газу через існуючі газогони. Це означає, що у «Північному потоці-2» наразі фізичної необхідності немає.
У будь-якому разі, реалізують цей проект чи ні, у Росії завжди будуть можливості «підсікати» американський зріджений газ в Європі. Як тільки Америка почне постачання великих обсягів такого газу, росіяни знизять ціни на свій газ до такого рівня, аби зробити американські постачання комерційно невигідними.
Тож я думаю, США не зможуть на європейському газовому ринку заробити великих грошей. І картину не змінить реалізація чи відмова від «Північного потоку-2», а тому, що це дозволяють вже існуючі експортні спроможності.
Наші інтереси:
Очевидної потреби у проекті немає, Проте "друзі Кремля у Європі" настійливо його просувають. Лідер ЄС Німеччина реально є союзником Москви.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
"Санкції, запропоновані американським сенатом, або вб’ють «Північний потік-2», або ж, навпаки, посилять його", – експерт
Світ:
Спецтема:
Німеччина й Австрія критикують можливе розширення американських санкцій проти Росії. Ними, кажуть вони, США переслідує свої інтереси та втручається в енергетичну політику ЄС. Зокрема, перешкоджаючи реалізації суперечливого газпромівського проекту «Північний потік-2». Як пояснює в інтерв’ю старший науковий співробітник аналітичного центру Bruegel в Брюсселі Георг Захман, якщо цей газогін таки буде прокладений, то за це буде заплачена чимала «зовнішньополітична ціна».
im578x383-nord-streamforbes.jpg
Міністр закордонних справ Німеччини та канцлер Австрії у своїй заяві нарікають, що Конгрес США, вирішивши впровадити нові санкції проти Росії, не проконсультувався із ЄС. Намагаючись витіснити російський газ із європейського ринку, ці санкції, кажуть Берлін та Відень, завадять роботі їхніх енергетичних компаній, зокрема в проекті «Північний потік-2». Чи ускладнять ці санкції просування цього проекту, який, зокрема, має на меті позбавити Україну транзитних можливостей?
– Вважаю, залучення Сполучених Штатів у долю цього газового проекту має дві сторони. З одного боку, це цілком може вбити цей проект.
Якщо американці таки спроможуться довести до кінця ідею нових санкцій, то великі європейські нафтогазові компанії, які беруть участь у реалізації цієї газпромівської ініціативи, не захочуть працювати, перебуваючи під американськими санкціями. Тож вони відмовляться від причетності до «Північного потоку-2». У такому разі проект може зупинитися.
Але якщо це не знищить проект, європейці вважатимуть впровадження таких санкцій втручанням Америки у внутрішні європейські справи. Як наслідок, «Північний потік-2» може, попри те, що очевидної потреби у ньому немає, ще й отримати додаткову підтримку.
У 1980-х роках тодішня американська адміністрація чинила великий спротив проекту «Ямал», між тодішнім Радянським Союзом та Західною Європою. І він діє, попри американську опозицію. Тож, я думаю, що санкції, запропоновані американським сенатом, або вб’ють «Північний потік-2», або ж, навпаки, посилять його.
– Ви кажете «очевидної потреби в цьому проекті немає». Чому ж, попри спротив східноєвропейських і скандинавських держав, а також деякою мірою євроустанов Брюсселя, Німеччина й Австрія так наполегливо відстоюють необхідність просування «Північного потоку-2»?
– Моя позиція така: проект «Північний потік-2» не допоможе Європейському союзу. З одного боку, низка держав матимуть від нього вигоду. Зокрема, в бізнесовому сенсі Німеччина від нього виграє, що й пояснює, чому німці популяризують цей проект.
Ця країна стане європейським газовим «хабом», отримає транзитні гроші, адже газ буде йти не зі Східної Європи до Німеччини, а навпаки. І найголовніше – на німецькому ринку газ буде дешевшим, ніж у інших країнах. Росія заповнить його газом, аби завадити постачанням з Норвегії, продукції з Нідерландів і зрідженого газу. Буде створене щось на кшталт «стіни дешевого газу», і самі німці від цього матимуть вигоду.
Але, з іншого боку, це негативно позначиться на інших європейських країнах. І найважливіше – на Україні. Вона може втратити не лише значні транзитні доходи, але українцям стане складніше імпортувати газ із Західної Європи, чи так як це є сьогодні – зі Словаччини. Донині саме це допомагає Україні й протистояти тиску з боку «Газпрому» й, безумовно, зберігати свою політичну незалежність. Тому, якщо «Північний потік-2» таки буде прокладений, то за це буде заплачена і чимала «зовнішньополітична ціна».
– Критикуючи нові санкції, міністр закордонних справ Німеччини Зіґмар Ґабріель та канцлер Австрії Крістіан Керн пишуть, що США таким чином переслідує свої інтереси, зокрема хоче замінити російський газ своїми постачаннями зрідженого газу. Чи це так, чи зможе американський газ витіснити російський?
– Заява Ґабріеля й Керна дійсно вказує на те, що США мають на свої аргументи проти «Північного потоку-2», бо він, мовляв, завадить експорту американського зрідженого газу. Але, на мій погляд, нині до ЄС постачається 100 мільярдів кубометрів російського газу через існуючі газогони. Це означає, що у «Північному потоці-2» наразі фізичної необхідності немає.
У будь-якому разі, реалізують цей проект чи ні, у Росії завжди будуть можливості «підсікати» американський зріджений газ в Європі. Як тільки Америка почне постачання великих обсягів такого газу, росіяни знизять ціни на свій газ до такого рівня, аби зробити американські постачання комерційно невигідними.
Тож я думаю, США не зможуть на європейському газовому ринку заробити великих грошей. І картину не змінить реалізація чи відмова від «Північного потоку-2», а тому, що це дозволяють вже існуючі експортні спроможності.
Очевидної потреби у проекті немає, Проте "друзі Кремля у Європі" настійливо його просувають. Лідер ЄС Німеччина реально є союзником Москви.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта