Російський політолог й діяч опозиції Андрій Піонтковський проаналізував причини «притихшення» Кремля і окреслив період, коли можна чекати масованого наступу на Україну. Від Заходу Кремль хоче обмеження подальших санкцій, а якщо "зливають" Лугандонію, санкції відміняються повністю.
- Путін розпочав активний наступ, але наразі мирний. Москва вже не може дозволити собі підвищення рівня антиамериканської, антизахідної істерії і конфлікту, який вона ж сама і створила. Це стає небезпечним і занадто витратним. Відтак фактично визнається провал політики в Україні, визнається важке економічне становище Росії. Тож зараз Кремль пропонує поетапне мирне співіснування. На першому етапі параметри такі: "Крим наш", з "Лугандонії" теж не виходимо, бо це може призвести до серйозної політичної кризи в середині Росії, оскільки це б виглядало як поразка Путіна. Але при цьому "не ліземо далі". Від Заходу на цьому етапі вони б хотіли обмеження подальших санкцій, адже розуміють, що при такій постановці задачі Захід санкцій не зніме. Тож наразі формула така: Захід зберігає санкції, але не розширює їх, не вводячи додаткові. У подальшому Кремль натякає, на наступні параметри розрядки: "ми зливаємо "Лугандонію" і санкції відміняються повністю, але Крим під питання не ставиться".
Ще один фактор ускладнює російські авантюри в Україні: конфліктна ситуація серед верхівки влади. Це стосується і усвідомлення провалу на українському фронті, і нарощення конфлікту на Кавказі, зокрема, відкритий конфлікт між ФСБ та Кадировим. Зараз Кадиров має набагато більшу незалежність, ніж ту, про яку Дудаєв і Масхадов могли лише мріяти. І Москва виплачує йому данину. Це віддавна викликало роздратування в суспільстві й насамперед у силових структурах. Не секрет, що батька Кадирова ліквідували скоріш за все військові силовики. Силовики ніколи не були задоволені путінським «проектом Кадиров», розглядаючи його як свою поразку. Я думаю, останні заяви Кадирова загалом притаманні його лексиці і спровоковані ФСБшниками, які зробили низку рейдів у Чечню з арештами, а у деяких випадках й з ліквідацією людей, наближених до Кадирова. ФСБ йде явно на загострення конфлікту з Кадировим і Путін схоже не може їх зупинити.
Путін зробив дуже вдалий хід, оголосивши про продаж Ірану протиракетних зенітних комплексів С-300. Це відкритий виклик, який провокує Ізраїль вдарити найближчим часом, доки не пізно, по ядерній інфраструктурі Ірану, допоки ці комплекси не розміщенні навколо іранських атомних об’єктів. Як наслідок це призведе до великої сунітсько-шиїтській війни на Близькому Сході й відтак до різкого підйому цін на нафту. Адже іранці ударом у відповідь знищать нафтові платформи саудитів, і Путін отримає подвійний виграш. Його економіка буде врятована дикими цінами на нафту, а вся увага Заходу буде прикута саме до цього конфлікту на Близькому Сході.
Тож саме в цей час Путін може спробувати ризикнути й реалізувати наступні провокації на території пострадянської імперії. В будь якому разі Путін зробить усе, аби цю можливість використати.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Путін готується до наступних провокацій на території пострадянської імперії
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Російський політолог й діяч опозиції Андрій Піонтковський проаналізував причини «притихшення» Кремля і окреслив період, коли можна чекати масованого наступу на Україну. Від Заходу Кремль хоче обмеження подальших санкцій, а якщо "зливають" Лугандонію, санкції відміняються повністю.
15042701r.jpg
- Путін розпочав активний наступ, але наразі мирний. Москва вже не може дозволити собі підвищення рівня антиамериканської, антизахідної істерії і конфлікту, який вона ж сама і створила. Це стає небезпечним і занадто витратним. Відтак фактично визнається провал політики в Україні, визнається важке економічне становище Росії. Тож зараз Кремль пропонує поетапне мирне співіснування. На першому етапі параметри такі: "Крим наш", з "Лугандонії" теж не виходимо, бо це може призвести до серйозної політичної кризи в середині Росії, оскільки це б виглядало як поразка Путіна. Але при цьому "не ліземо далі". Від Заходу на цьому етапі вони б хотіли обмеження подальших санкцій, адже розуміють, що при такій постановці задачі Захід санкцій не зніме. Тож наразі формула така: Захід зберігає санкції, але не розширює їх, не вводячи додаткові. У подальшому Кремль натякає, на наступні параметри розрядки: "ми зливаємо "Лугандонію" і санкції відміняються повністю, але Крим під питання не ставиться".
Ще один фактор ускладнює російські авантюри в Україні: конфліктна ситуація серед верхівки влади. Це стосується і усвідомлення провалу на українському фронті, і нарощення конфлікту на Кавказі, зокрема, відкритий конфлікт між ФСБ та Кадировим. Зараз Кадиров має набагато більшу незалежність, ніж ту, про яку Дудаєв і Масхадов могли лише мріяти. І Москва виплачує йому данину. Це віддавна викликало роздратування в суспільстві й насамперед у силових структурах. Не секрет, що батька Кадирова ліквідували скоріш за все військові силовики. Силовики ніколи не були задоволені путінським «проектом Кадиров», розглядаючи його як свою поразку. Я думаю, останні заяви Кадирова загалом притаманні його лексиці і спровоковані ФСБшниками, які зробили низку рейдів у Чечню з арештами, а у деяких випадках й з ліквідацією людей, наближених до Кадирова. ФСБ йде явно на загострення конфлікту з Кадировим і Путін схоже не може їх зупинити.
Путін зробив дуже вдалий хід, оголосивши про продаж Ірану протиракетних зенітних комплексів С-300. Це відкритий виклик, який провокує Ізраїль вдарити найближчим часом, доки не пізно, по ядерній інфраструктурі Ірану, допоки ці комплекси не розміщенні навколо іранських атомних об’єктів. Як наслідок це призведе до великої сунітсько-шиїтській війни на Близькому Сході й відтак до різкого підйому цін на нафту. Адже іранці ударом у відповідь знищать нафтові платформи саудитів, і Путін отримає подвійний виграш. Його економіка буде врятована дикими цінами на нафту, а вся увага Заходу буде прикута саме до цього конфлікту на Близькому Сході.
Тож саме в цей час Путін може спробувати ризикнути й реалізувати наступні провокації на території пострадянської імперії. В будь якому разі Путін зробить усе, аби цю можливість використати.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта