Важливість: 
4
Хто ж таки їхав із Дону додому? (Історія однієї пісні)

Де в Україні не співають пісень? Не знайдено такого місця. І в співучого нашого народу особлива тема - козацтво, відоме своєю сміливістю, мужністю, лицарськими чеснотами. Але...

Пісні про козаків, як і саме козацтво, нищилися комуністичним режимом особливо ретельно. Щоб і духу козацького на цій землі не лишилося.

100c1uwy7tw.jpg

“Козаки почули, до лісу майнули - жидів порубали, Галю врятували.”
“Козаки почули, до лісу майнули - жидів порубали, Галю врятували.”

Вслухаймося у текст пісні "Їхали козаки", яку в 1936-му "повернув українському народові із забуття" московський краснознамьонний хор красной арміі. Останнє видання цього тексту: Київ, 1993, "Музична Україна" 4707, Збірник пісень; упорядник - Поріцька О. А., "Як засядем, браття, коло чари", с. 252.

Отже, читаємо: "Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю, взяли із собою. Ой ти Галю, Галю молодая, Лучче тобі буде, як в рідної мами". 

Зазначимо, що наш народ віками шліфував кожен наголос, кожну риму, складаючи пісні. А тут з першого ж куплету проглядає невправність як технічна, так і смислова. Далі ж козаки в пісні показані не лицарями, а лиходіями, що поводяться з бідолашною Галею, як татари-людолови: 

Везли, везли Галю крутими горами, 
Крутими горами, темними лісами... 
Прив'язали Галю до сосни косами. 
Підпалили сосну ізгори донизу. 

Сосна горить, а Галя говорить: 
"Ой, хто цеє чує, нехай порятує". 

Тут уже не тільки рими, а й складів не вистачає для збереження ритму мелодії й злагоди співу. Та облишмо, бо далі: "Обізвався козак: - Я в полі ночую, Я твій голосочок далеко почую". Почув козак! Облишмо наголоси! Чи є козак, який би кинув дівчину напризволяще, не порятував би її від нападників? А що ж у пісні? Гидко цитувати той текст хору імені Алєксандрова, чи не Л. Первомайським писаний (редагований), що знаходив "народні пісні про сокола Леніна", та для повної картини мушу подати увесь той бруд, кинутий в обличчя козацтву, що з дому свого - Дону їхало невідомо до якого дому: 

Каже другий: - Я в полі пахаю, 
Ой хто дочок має, нехай научає, 
Ой хто дочок має, нехай научає. 
Нехай на досвітки гулять не пускає.
 

Чи є хоч один українець, який би землю не орав, а пахав? З чийого лексикону словечко "пахаю", здогадатися неважко. А з останніх рядків виглядає лукавий мораліст, який "піклується" про цноту козацьких наречених і дочок роду нашого. Та козаки самі за себе могли постояти і на вечорницях, і на досвітках - берегти честь дівочу й дати відсіч усяким нахабам. 

Може, й не винна упорядниця, що знайшла для збірника пісень такий текст. Не було під рукою іншого. А чи існував інший текст? Так, існував. За справжній зміст цієї пісні далекий родич нашої сім'ї дядько Гордій потрапив до одного з концентраційних таборів, збудованих у Києві за наказом Лєніна. Концтабори призначалися для "антисемітів"... Це окрема тема. А зараз про пісню. Ось як склав її народ і як співав її знищений чекістами-сіоністами дядько Гордій: 

Їхали хозари із Дону додому, 
Умовляли Галю їхати з собою: 

"Ой ти, Галю, Галю молодая", 
Умовляли Галю їхати з собою. 

"Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі, 
Будеш жить получше, чем у родной мами". 

Не слухає батька Галя молодая, 
До жидів на воза весело сідає. 

Ті ж повезли Галю курними шляхами, 
Крутими ярами, темними лісами. 

Розтинали Галю масними руками, 
Прив'язали бідну до сосни косами. 

Попід ноги Галі накидали хмизу, 
Запалили сосну ізверху донизу. 

Сосна догоряє, Галя промовляє: 
"Ой хто мене чує, нехай порятує". 

Козаки почули, до лісу майнули - 
Жидів порубали, Галю врятували. 

Ой хто дочок має, нехай научає 
З хтивими жидами шляхом не пускає. 

Рядок "Ой ти, Галю, Галю молодая" є приспівом перед повторенням кожного другого рядка куплету. 

У цьому тексті були ще куплети, які, за нашим українським звичаєм, не співали, коли за столом були діти. У них йшлося про всі тортури над Галею та її опір злодіям. Я лише раз чув їх і, на жаль, не запам'ятав. Батько останній раз проспівав цю пісню, почувши спотворений текст, і заборонив нам співати її, пом'янувши дядька Гордія, якого не врятувало посилання на те, що так співає народ. Чекіст Ося Лівшиць сказав, що за такі пісні ЧК "пєрєстрєляєт вєсь етот народ". 

Пісні про козаків, як і саме козацтво, нищилися комуністичним режимом особливо ретельно. Щоб і духу козацького на цій землі не лишилося. Лише в 1936 році, коли деякі активісти-чекісти, серед них і О. Лівшиць, були самі загнані в енкаведистські підвали на заслужену собачу смерть, а слово "козак" перестало вживатися владою як синонім слова "контра", разом з піснями, переробленими "народними поетами" на новий лад, відредаговану пісню під назвою "Їхали козаки" було "повернено" українцям краснознамьонним хором Москви. 

Дуже прикро, що деякі сучасні виконавці народних пісень включають цю, перероблену нашими ворогами пісню, до свого репертуару, не замислюючись над огидним змістом. Чим, безперечно, тішать тих, чиї далекі предки їздили із Дону додому, підманюючи й обезчещуючи по дорозі недосвідчених дівчат.

Оригінал - "Їхали хозари"

 

 

Інформаційна диверсія - "Їхали козаки"

 

 

 

 

Порівняймо тексти!

Їхали хозари
(українська народна пісня)

Їхали козаки
(інфодиверсія)


Їхали хозари із Дону додому,
Умовляли Галю їхати з собою:
"Ой ти, Галю, Галю молодая",
Умовляли Галю їхати з собою.

«Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі,
Будеш жить получше, чем у родной мами».
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Будеш жить получше, чем у родной мами».

Не слухає батька Галя молодая,
До жидів на воза весело сідає.
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
До жидів на воза весело сідає.

Ті ж повезли Галю курними шляхами,
Крутими ярами, темними лісами.
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Крутими ярами, темними лісами.

Розтинали Галю масними руками,
Прив’язали бідну до сосни косами.
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Прив’язали бідну до сосни косами.

Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну ізверху донизу.
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Запалили сосну ізверху донизу.

Сосна догоряє, Галя промовляє:
«Ой хто мене чує, нехай порятує».
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
«Ой хто мене чує, нехай порятує».

Козаки почули, до лісу майнули —
Жидів порубали, Галю врятували.
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
Жидів порубали, Галю врятували.

Ой хто дочок має, нехай научає
З хтивими жидами шляхом не пускає
«Ой ти, Галю, Галю молодая»,
З хтивими жидами шляхом не пускає.

Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю – забрали з собою.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю – забрали з собою.

"Поїдемо з нами, з нами, козаками,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!"

Везли, везли Галю темними лісами,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Прив’язали Галю до сосни косами.

Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну од гори до низу.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підпалили сосну од гори до низу.

Горить сосна, горить і палає,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє:

"Ой хто в лісі чує, нехай той рятує,
Ой хто дочок має, нехай научає!"
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой хто дочок має, нехай научає.

"А хто дочок має, нехай научає –
Темненької ночі гулять не пускає".
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Темненької ночі гулять не пускає.

Обізвався козак: "Я в полі ночую,
Я твій голосочок здалека почую.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека почую".

Обізвався козак: "Я в полі пахаю,
Я твій голосочок здалека пізнаю.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека пізнаю".

А тепер увага! Дивитися усім! Хозарам можна не дивитися ;)

Їхали козаки хазари) Відродження правди
(цього не покажуть по телебаченню. Не дивіться зомбиящик)

 

 


Коментар наостанок

Сергій Резніченко · Національний аграрний університет (НУБіП)

Часто в пісні достатньо змінити текст не так радикально і зміст змінюється повністю. 
Мене, наприклад, завжди дратує та частина в "Розпрягайте, хлопці коні" де козак "...кращу тебе полюбив...". Козак, кращу неї полюбив, а перстень дарує цій, збоченець якийсь. Якось я чув варіант, де на цьому місці "...із другою говорив..." (Слова і Музика: І. Негребицький. Виконують: І. Козловський, Державна капела бандуристів України, запис кінця 1950-х років.) - і рима та ж, але зміст повністю стає логічним, ситуація природньою
Наші інтереси: 

Пісенний дар України шириться по всьому світу!

Гравець: 
Арсен Дубовик
17161

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка