Алєксандр Нєвзоров: Ноїв «Титанік»

В результаті чергової трепанації черепа Росії в нім знову виявлена вата. Цей факт утішний і сам по собі. Але ще приємніше, що повне заміщення мозку бавовняним субстратом ніяк не заважає всім функціям народного організму. Навпаки! Він бадьорий, продуктивний і задиристий. Є всі підстави припускати, що задумане ним відбудеться. Як ми пам'ятаємо, вата здатна на багато що.

Звичайно, не все так просто. Розпалювання третьої світової – важка праця. Річ у тому, що світ дещо відвологлий і ніяк не розгорається. Ось раніше "русскіє дразнілкі" працювали безвідмовно без всяких «Буків». Не потрібний був ані чуркинський тверк у Радбезі ООН, ані братання із тасманійськими або сирійськими людожерами.

Все було простіше. Ми пам'ятаємо, що Генштаб Російської імперії розкочегарив Першу світову, витратившись всього лише на тортик для Гавріло Прінципа. Романтичний Гавріло відпрацював тортик по Фердинанду – й відразу все заблискало.

Народ-богоносец встав з колін, попрямував куди велено і слухняно прикрасив театр бойових дій трьома мільйонами своїх трупів. Німецька вата теж не підкачала. Війна вийшла дуже ефектна, але загадкова, оскільки в сум'ятті забули придумати її сенс і яку-небудь реальну причину.

Втім, під наркозом патріотизму безпричинність війни залишилася ніким не відміченою. Надихавшись іпритом і могильниками, радісно розклекотався двоголовий.
До речі, для орла справа кінчилася погано. У результаті Льова Бронштейн наварив із нього дуже цікавого супу. Народ-богоносець негайно перекував православні багнети на ложки і встав було у чергу за орлятиною, але трапилася нова неприємність. Солодкий дует Сталіна і Гітлера розсипався. Чи то сплив тортик, чи то тирани не зійшлися вусами. 

Тут і з'ясувалося, що у кіна «Світова війна» не одна серія, а декілька. Втім, Друга виявилася настільки природним продовженням Першої, що вигадкою причин ніхто особливо не утруднявся. Вистачило вусів і нехорошого тортика. Але це – окремий випадок.

Як правило, переконливу причину для початку війни придумати дуже складно, що доводить маревна історія про Трою. Але довгий час люди якось викручувалися. А ось на початок XXI століття всі традиційні дражнилки і виклики остаточно застаріли. Якщо сьогодні закоханий Олланд викраде В. І. Матвієнко, то у Росії все одно не з'явиться привід штовхати «Армату» на Париж.

Сирія теж не годиться. Єдине, чого вона потребує, так це великої партії кетчупу. Вся річ у тому, що із кетчупом у Сирії сьогодні дуже погано. І це єдине, що заважає сирійським дикунам, нарешті, зжерти один одного. Рано чи пізно даний факт стане ясний, постачання налагодяться і питання вирішиться.

Як ми вже переконалися вище, війни непогано розв'язувалися за допомогою терористичних фокусів. Але тепер визнаним лідером у справі терору є мусульманський світ, а Росія і в цьому сенсі безнадійно відстала. Навички втрачені. Великокаліберні негідники і провокатори, на жаль, практично перевелися.

Отже, як ми бачимо, «красиво почати» традиційним способом шансів у Росії практично нема. Звичайно, залишається могутній ресурс суспільного ідіотизму. З вигляду він у повному порядку. Попи блаженствують, набір "скрєп" поповнився «Буком». Оновилася і вітрина: шляхом складних маніпуляцій у Держдумі вдалося зібрати майже всі відомі зразки патріотичних і релігійних деменцій. У підборі парламентаріїв відчувається рука досвідченого фахівця з проблем розвитку і експериментаторське завзяття.

Володін, звичайно, навчить депутатів синхронно блимати і навіть користуватися пальцями. Але на більше Кремлю розраховувати не слід. Річ у тому, що любов депутатів до своєї вітчизни пронизлива і безкомпромісна. А це вірна прикмета їх відчайдушного страху за нерухомість на першій береговій лінії у Кашкайше, Марбельє або в якому-небудь іншому милому куточку.

Втім, не треба драматизувати. Не все так погано. Серед обранців є і нормальні шахраї, що вправно симулюють затримку. Їх патріотизм не такий істеричний, тому що вони зуміли заховати нерухомість трохи краще, чим їхні колеги. Але це не означає, що при нагоді вони відмовляться поміняти голову голови держави на сумочку з нової колекції Gucci. Звичайно, ні. Сумочки чудові і завжди будуть кращим подарунком.

Турбуватися за голову голови теж не слід. Росія і створила поліцейську державу спеціально для того, щоб такий випадок обранцям не представився. Це рятує президента, але не робить Думу опорою у пікантній справі розпалювання. І симулянти, і справжні дементники у рівній мірі ненадійні. Сподіватися там ні на кого.
Картина, звичайно, сумна. Але це, повторюю, вітрина.

У масах справа трохи краще. Безсмертні полки, панфіловці й інший культ сталінської армії переконали населення у тому, що краще, на що здатні росіяни, – це війна. Пропаганді без жодних зусиль вдалося розбудити найблагородніші зоологічні позиви. Нічого дивовижного. Скромність успіхів у всьому іншому вимушує блиснути хоч би такими талантами.

Тут, правда, знову трішки не склалося. Не встигнувши як слід розгойдатися, ілюзія російської звитяжності тріснула на Україні. Жало аматорської війни погнулося об залізні галушки. Бліцкріг зірвався. Сьогодні Русскій мiр ховає набиті у Донбасі фінгали і невідворотно перероджується у дрібний кримінальний терор.
Світ не підняв кинуту на південний схід України московську рукавичку. Ймовірно, через її виняткову антисанітарність.

Українська затія може тліти ще довго, але горнило згасло - і в нім нічого не викувалося. Зрозуміло, двійко тисяч росіян набули навичок у підпалах, крадіжці килимів, а також дізналися про нову техніку зґвалтування. Звичайно, будь які знання корисні, але це трішки не те, що було потрібно Кремлю.

Спокуса великої війни зрозуміла і простима. Завойовні походи залишилися у минулому. Грабіжницькі, на жаль, теж. Сьогодні зовнішня війна – це лише універсальний «розвідний ключ» для лагодження своєї державності, що збоїть.

По можливості ним користуються всі країни і уряди. І це зрозуміло: у влади з'являється можливість масово прикопати зайвих, без утруднення прославити потрібних і тотально порадувати тупих.

Найчастіше цей комплекс заходів працює і продовжує життя навіть найкривавішим режимам. А ядерність можливого конфлікту тільки підсилює його привабливість, відкриваючи безмежні можливості добряче заощадити на зносі рундуків у метро.

Росія не виключення. Її, дійсно, знову треба лагодити. Але це зрозуміло не тільки у Кремлі. Відповідно, фатальний інструмент ніхто не дасть. І річ не лише у тому, що Заходу більше подобається попсована Росія. Ні. Просто йому відомо, що росіяни здатні розікрасти все. І навіть кінець світу. А цей атракціон, поза сумнівом, заслуговує на кращу долю.